< Запитання про Біблію з Біблії

Питання: Що означає, що Біблія є «безпомилковою»?

Відповідь: Це не означає, що вона взагалі не містить жодних помилок, а те, що в ній немає суттєвих помилок у вченні чи практиці. Людина все одно може бути справжнім християнином, як це був К. С. Льюїс, навіть якщо вона вірить, що Біблія є непогрішною, але помилково вважає, що вона не є безпомилковою.

Питання: Що мають на увазі люди, коли кажуть, що Біблія є «безпомилковою»?

Відповідь: Коли консервативні християни кажуть, що Біблія є безпомилковою, вони мають на увазі відсутність помилок у оригінальних рукописах. У пізніших копіях Бог допустив помилки переписувачів. Усі, хто стверджує, що Біблія є безпомилковою, вважають її непогрішною. Але не всі, хто вважає Біблію непогрішною, вважають її безпомилковою.

Див. книгу «Сучасний посібник з вирішення біблійних труднощів» (Today’s Handbook for Solving Bible Difficulties), с. 45–48, де міститься зрозуміле пояснення того, як оригінальний текст є безпомилковим, а сучасний текст, хоча й залишається надійним, є лише непомилковим. Інші книги, що містять подібні описи безпомилковості, — це «Відповіді на 1001 біблійне запитання» (с. 17), «Коли запитують критики» (с. 23–24), «Повна книга біблійних відповідей» (с. 13, 25), «Енциклопедія біблійних труднощів» (с. 7, 16) та «Труднощі в Біблії» (с. 21–22). У книзі «Загальний вступ до Біблії» (с. 43) зазначається, що погляд про «безпомилкові автографи та помилкові копії» поділяли також Жан Кальвін та Августин Гіппонський (354–430 рр. н. е.).

Ось кілька детальних тверджень щодо безпомилковості з «Чиказької декларації про біблійну герменевтику», взятих із книги «Загальне введення до Біблії», с. 444.

«Стаття XIII: МИ СТВЕРДЖУЄМО, що усвідомлення літературних категорій — формальних та стилістичних — різних частин Святого Письма є необхідним для правильного тлумачення, і тому ми цінуємо жанрову критику як одну з багатьох дисциплін біблійних досліджень.

МИ ЗАПЕРЕЧУЄМО, що жанрові категорії, які заперечують історичність, можуть бути правомірно накладені на біблійні оповіді, які подають себе як фактичні.

Стаття XV: МИ ПІДТВЕРДЖУЄМО необхідність тлумачення Біблії відповідно до її буквального, або звичайного, сенсу. Буквальний сенс — це граматично-історичний сенс, тобто значення, яке висловив автор. Тлумачення відповідно до буквального сенсу враховуватиме всі фігури мовлення та літературні форми, що містяться в тексті.

МИ ЗАПЕРЕЧУЄМО правомірність будь-якого підходу до Святого Письма, який приписує йому значення, яке не підтверджується буквальним змістом.

Стаття XVI: МИ ПІДТВЕРДЖУЄМО, що для визначення канонічного тексту та його значення слід використовувати легітимні критичні методи.

МИ ЗАПЕРЕЧУЄМО правомірність допуску будь-якого методу біблійної критики, який ставить під сумнів істину чи цілісність значення, висловленого автором, або будь-якого іншого вчення Святого Письма».

Детальне визначення безпомилковості, що складається з 19 статей, можна знайти в «Чиказькій декларації про біблійну безпомилковість» (Chicago Statement on Biblical Inerrancy), опублікованій у книзі «Безпомилковість» (Inerrancy) на сторінках 493–502. Стаття X стверджує, що, згідно з принципом «автентичного тексту» ( ), лише автографи були безпомилковими. Стаття XIX стверджує, що людині НЕ обов’язково вірити в безпомилковість, щоб бути справжнім християнином.

Питання: Якщо «безпомилковість» не бачить проблеми в тому, що в тексті могли проникнути дрібні помилки переписувачів, а оригінальні рукописи вже не існують, чи не було б так само просто сказати, що помилки були в оригіналах?

Відповідь: Консервативні християни не вірять у це, оскільки дотримуються погляду, що Біблія є Божим словом, а Бог не припускався жодних помилок під час первісного запису Свого слова.

Питання: А що саме відрізняє «безпомилковість» від «гіпербуквальності»?

Відповідь: Доктрина безпомилковості допускає такі застереження:

Антропоморфні вирази, такі як Вихід 8:19; 13:14; 15:8, 12, 16; Повторення Закону 7:19; Псалом 91:4; Послання до Євреїв 4:13

Помилки переписувачів, такі як у Числах 3:28; 1 Царів 4:26; 2 Хронік 18:12; 22:2,5; 36:9

Мовні вирази, такі як Вихід 33:11; Повторення Закону 32:50.

Наближені значення, наприклад, округлені числа

Написання з певної точки зору, наприклад, Іван записував те, що чув і бачив у «Одкровенні»

Бог використовував стиль людського автора під час написання.

Див. обговорення 2 Петра 1:21, щоб дізнатися більше про натхнення Святого Письма.

Питання: Яка офіційна позиція Католицької Церкви щодо безпомилковості Біблії?

Відповідь: Хоча багато католиків дотримуються різних поглядів, ось офіційна позиція Церкви.

У книзі «Сучасна католицька апологетика» сказано наступне.

«Церква завжди наполягала на тому, що в Святому Письмі немає жодної помилки. Так, Пій XII писав (Divino afflante Spiritu): «У наш час Ватиканський Собор [I], щоб відкинути хибні вчення про натхнення, проголосив, що ці самі книги [Святого Письма] мають вважатися Церквою «священними та канонічними», «не лише тому, що вони містять одкровення без помилок, але й тому, що, будучи написаними під натхненням Святого Духа, вони мають Бога за свого автора і як такі були передані Церкві». Але потім, коли деякі католицькі автори, всупереч цьому урочистому визначенню католицького вчення… наважилися обмежити істину Святого Письма питаннями віри та моралі… Наш попередник, якого ми пам’ятаємо як безсмертного, Лев XIII, в енцикліці «Providentissimus Deus»… справедливо й належним чином спростував ці помилки» (курсив у оригіналі)

Катехизм Католицької Церкви (Imprimi Potest) 1994 року заявляє наступне.

104 «У Святому Писанні Церква постійно знаходить своє живлення та свою силу, бо вона приймає його не як людське слово, «а як те, чим воно насправді є, — Слово Боже».

107 «Натхненні книги навчають істини. Оскільки, отже, усе, що стверджують натхненні автори чи священні письменники, слід вважати ствердженим Святим Духом, ми мусимо визнати, що книги Святого Письма твердо, вірно й без помилок навчають тієї істини ( ), яку Бог, заради нашого спасіння, побажав довірити Святому Письму».

Підсумок: Офіційна католицька позиція щодо безпомилковості Святого Письма є ідентичною до євангельського/фундаменталістського погляду на Святе Письмо, за винятком наступних моментів.

1. Католицька Церква визнає сучасні католицькі апокрифи — додаткові книги та розділи в католицькому Старому Завіті.

2. Католицька позиція, очевидно, не містить твердження про безпомилковість Святого Письма в оригінальних рукописах, але вказує, що Бог допустив незначні помилки переписувачів у деяких з тих рукописів, які ми маємо.

3. У Католицькій Церкві існують розбіжності щодо тлумачення Святого Письма, зокрема у світлі традиції Католицької Церкви.

Питання: Коли вперше було вжито термін «безпомилковий»?

Відповідь: Згідно зі статтею Пола Д. Файнберга в збірці «Безпомилковість» (під редакцією Нормана Гайслера), с. 292, Боецій, який жив на межі V і VI століть, вживав цей термін у значенні «відсутність помилок». «Оксфордський словник англійської мови» зазначає, що вперше цей термін у англійській мові з’явився у 1837 році в значенні «позбавлений помилок, бездоганний, непомильний». Приблизно в той самий час термін «безпомилковість» почали вживати як іменник.

Питання: Які докази ми маємо того, що Бог є Отцем (або Ісуса, або християн) або має Сина?

Відповідь: У Старому Завіті уявлення про Бога як про Отця було досить поширеним. 2 Самуїла 7:14; 1 Хронік 17:11–14; 22:10; 28:6; Псалом 2:7; Приповісті 3:12; Ісая 63:16; Єремія 3:19; 31:9; Осія 11:1; Малахія 1:6; 2:10. У Приповістях 30:4 і далі (BSB) сказано: «Як Його ім’я, і як ім’я Його Сина — ти ж напевно знаєш!»

У 27 книгах Нового Завіту кожна книга, за винятком 3-го листа Івана, або згадує, що Бог є Отцем, Ісус — Сином Божим, або що ми є синами Божими. Наприклад, у Матвія 6:9 Ісус навчив нас молитися: «Отче наш, що на небесах…». В Об’явленні 21:7 ми маємо дорогоцінну обіцянку: «Хто переможе, той успадкує все, і Я буду його Богом, а він буде Моїм сином» (BSB).

Питання: Що перші християни чули та вчили про те, що Бог є Отцем або має Сина?

Відповідь: Про це писали також перші послідовники Ісуса, які жили одразу після написання Нового Завіту. Ось посилання на дев’ять авторів, що жили до 200 року н. е.

Перше послання Климента (96–98 рр. н. е.) розд. 23 (Син), розд. 36

Послання Варнави (бл. 70–130 р. н. е.) розд. 5 (Син Божий), розд. 14

«Про мученицьку смерть Полікарпа» (бл. 169 р. н. е.) — 1-ше речення, розд. 14 тощо

Лист Ігнатія до ефесян (до 116 р. н. е.) розд. 2, розд. 3

Фрагменти Папія (до 155 р. н. е.) фрагмент 5 (2 рази)

Лист до Діогнета (бл. 130–200 р. н. е.) розд. 10

«Перша апологія» Юстина Мученика, розд. 13 (син), розд. 15 (2 рази) (150 р. н. е.)

Захист християн Атенагора (177 р. н. е.) розд. 10 (2 рази)

Теофіл до Автоліка (168–181/188 р. н. е.) книга 1, розд. 4, книга 2, розд. 22 (2 рази)

Як же так багато християн могли вірити, що Бог є Отцем? Це могло статися лише тому, що: а) вони дізналися про це від Ісуса; б) вони дізналися про це від апостолів Ісуса; в) вони дізналися про це з того, що було ясно викладено в Старому Завіті; або г) все вищезазначене.

Роздуми для мусульман: чи може хтось розглядати Бога як Отця або поклонятися Ісусу як Богу у Трійці й все одно потрапити до раю? Звичайно, Біблія відповідає «так», але давайте розглянемо це питання з ісламської точки зору. Починаючи з часів Ісуса, ті, хто вірив в Ісуса як у пророка Божого, вважали Його Богом. Або Бог бажав, щоб усі, хто намагався слідувати словам Ісуса, потрапили до пекла, або ж Він не вводив у оману всіх, хто бажав вірити в Ісуса. Якщо Ісус навчав істини (як визнають мусульмани), то чи вірите ви, що Бог хотів або дозволив, щоб знання про те, що пророк Ісус походив від Бога, навчало всіх людей аж до часів Мухаммеда неправді — неправді, яка відправила б їх до пекла? Важко повірити в такого примхливого, підступного бога, але, з іншого боку, люди, не замислюючись над цим, вірили й у дивніші речі.

Питання: Чи можу я потрапити до раю, не прийнявши Ісуса Христа як свого Господа і Спасителя?

Відповідь: Ні, ви не зможете потрапити до раю, якщо відмовитеся прийняти Ісуса як свого Господа і Спасителя. Ось чотири пункти, які слід врахувати у відповіді.

Справедливість: Бог є добрим, святим, справедливим і праведним до всіх (Євреїв 6:10). Бог судить людей на основі знань, якими вони володіють (Римлян 4:15; 5:13). Авраам не знав імені Ісуса, проте він слідував за Богом і все одно був спасений через Ісуса. (Івана 8:56; Євреїв 9)

Єдиний шлях: Ми не можемо потрапити до неба завдяки власній праведності; нам потрібні Боже милосердя та благодать через Ісуса. Ісус — це не просто шлях до Бога, а єдиний і неповторний шлях до Бога. (Івана 14:6; 15:5; Дії 4:12)

Відкидаючи Ісуса як Сина Божого, ви відкидаєте Небо: Навіть дуже релігійному народу — єврейським фарисеям — Ісус сказав, що якщо ви відкинете Його, то справді помрете у своїх гріхах. (Івана 8:24)

Бог шукає: Бог не хоче, щоб хтось загинув (2 Петра 3:9), але так само, як Єремія плакав над своїм народом (Єремія 13:17; 14:17), як Ісус плакав над Єрусалимом (Лука 19:41-44) і як Петро благав своїх слухачів (Дії 2:40), так і Бог, з не меншим бажанням, шукає Своїх.

Питання: Звідки в Біблії взялися розділи та вірші?

Відповідь: Сучасні розділи та вірші були введені Стефаном Лангтоном, архієпископом Кентерберійським, який помер у 1228 році. Перший грецький Новий Завіт, опублікований із цими розділами та віршами, вийшов у 1551 році у видавця в Парижі, Роберта Стівенса, який також у 1555 році видав Вульгату з розділами та віршами. Женевська англійська Біблія стала першою, що містила розділи та вірші, у 1560 році.

Питання: Чому ви так негативно ставитеся до ісламу?

Відповідь: Ми любимо мусульман і бажаємо їм усього найкращого — щоб вони назавжди жили в радості на Небесах. Ми критикуємо іслам заради їхнього ж блага. Однак ми далеко не настільки негативно ставимося до ісламу, як самі мусульмани. Коли вірян у мечеті в Пакистані розстрілюють лише тому, що вони шиїти, — це негативно. Коли Тамерлан, який збудував мечеть, насипав курган із 70 000 черепів мусульман, що мешкали в Ісфахані, — це досить негативно.

Християни не повинні ставитися негативно до мусульман (або до будь-кого іншого) з трьох причин.

1. Ми ніколи не проклинаємо мусульман так, як проклинав нас Мухаммед. Наприкінці свого життя Мухаммед сказав: «Нехай Аллах прокляне євреїв і християн, бо вони збудували місця поклоніння на могилах своїх пророків» (Бухарі, т. 1, книга 8, розд. 55, № 427, с. 255). Зверніть увагу, що він не робив різниці між істинними та лицемірними християнами; він просто прокляв їх усіх.

2. Ми не хочемо говорити нічого «наклепницького» (= неправдивого + негативного). Наприклад, що євреї були нечестивими, бо поклонялися Езрі (Узаїру), синові Аллаха, як сказано в Корані, сура 9:30.

3. Мухаммед сказав «висміювати язичників у віршах», згідно з Бухарі, т. 8, книга 72, розділ 91, № 174, с. 113.

Тож принаймні ми можемо погодитися з сучасними мусульманами (сподіваюся), що така негативність — це не те, чого хоче Бог.

Що стосується нас, то Ісус присвятив понад 1/3 усіх своїх записаних слів або докорам, або застереженням конкретних людей, або загальним застереженням, або виправленню помилок. Він також підбадьорював, і ми теж це робимо. Ми не лише запитуємо: «Що б зробив Ісус?», але й повинні запитувати: «Що б Ісус хотів, щоб ми сказали?» Так, ми є «попередниками», як Єремія, Іван Хреститель, Павло і навіть Ісус, але ми хочемо, щоб ви знали: ми також любимо вас. Ми ніколи не хотіли б завдати вам болю, навіть попри те, що мусульмани завдають болю християнам, і бажаємо вам лише найкращого.

Питання: Чому ви, християни, [нібито] нападаєте на мусульман?

Відповідь: Ми піклуємося про мусульман; ми не нападаємо на них. Ось три моменти, на які варто звернути увагу у відповіді: боснійці, Ісус та селяни.

Боснійці: Коли серби безжально винищували боснійських мусульман, американці (всіх релігій) виступили проти цього. Серби, можливо, сприймали Америку як ворога, але ми не були проти сербського народу. Ми виступали за захист пригноблених і були проти звірств, які вчиняли деякі (але не всі) серби. Так само ми не маємо нічого проти афганців, про що свідчать наші поставки гуманітарної допомоги їм, але коли на наших власних цивільних громадян було скоєно напад, ми відреагували, намагаючись захистити себе від повторення таких подій.

Ісус сказав, що ми маємо підставляти іншу щоку, і ми робимо це як окремі особи. Однак на державному рівні в Посланні до Римлян 13:4 сказано, що влада не даремно носить меч. Західна культура не є християнською, хоча християнство сильно вплинуло на неї. Західна культура не завжди права, але ми маємо обов’язок протистояти тому, що є неправильним. Є й інші гріхи, крім вбивства людей. Ще одним гріхом є ставлення до жінок як до громадян другого сорту, яким не дозволено працювати, чиє свідчення має лише половину ваги свідчення чоловіка, і які рідко повинні виходити з дому. Бог піддається знущанню, коли це робиться в Його ім’я.

Сьогодні мусульмани в Індонезії та Судані вбили селян лише тому, що ті були християнами. Чи могли б ви пояснити мені, чому багато мусульман у всьому світі вважають, що повинні так чинити, і водночас вважають будь-яку мирну, раціональну критику ісламських практик нападом на них?

Питання: Чому християни влаштовували хрестові походи проти мусульман?

Відповідь: Ісус був Князем Миру, і Він ніколи не казав вбивати когось лише тому, що той сповідує іншу релігію. «Християнські» хрестові походи не були частиною християнства, про яке йдеться в Біблії. Хрестові походи (або християнські джихади) були помилкою, яку європейці перейняли від ісламських джихадів.

Питання: Як моляться християни?

В: У Біблії є багато молитов, які ми можемо використовувати як приклади, але Ісус конкретно навчив Своїх учнів, як молитися, у Матвія 6:9-13. Християни розглядають молитву як розмову з Богом; тому мало християнських молитов запам’ятовують напам’ять. Християнські молитви часто закінчуються такими фразами, як «в ім’я Ісуса», бо саме завдяки жертві Ісуса ми маємо доступ до молитви до Отця. (Івана 16:26)

Християни повинні молитися до Бога безперервно, як наказано в 1 Солунян 5:17; Ефесян 6:18; Філіп’ян 4:4, 6; Євреїв 13:15; а також згідно з прикладами в Римлянам 1:9–10, Колосян 1:9 та 1 Солунян 1:2–3; 3:10.

Це відрізняється від ісламу, де існують певні часи, коли молитва заборонена, згідно з «Бухарі», т. 2, книга 21, розд. 38, № 283, с. 158. У «Фікх ус-Сунна», т. 2, с. 11, сказано: «Умар побачив його і сказав йому: „Сядь, адже Люди Книги були знищені тому, що не розрізняли свої молитви“. Пророк сказав: „Добре сказано, Ібн аль-Хаттаб“».

Питання: Чи може «Праведний Учитель» у позабіблійних рукописах «Сувої Мертвого моря» бути пророцтвом про Мухаммеда, Ісуса, Івана Хрестителя чи когось іншого?

Відповідь: Ні, оскільки той, кого вони називали «Праведним Вчителем», з’явився ще до написання цих рукописів, як свідчать самі рукописи. Ось відповідні уривки, взяті з книги «Переклад Сувоїв Мертвого моря: Кумранські тексти англійською мовою» Флорентіно Гарсія Мартінеса.

Учитель праведності з’явився через 390 + 20 років після вигнання. Вигнання відбулося в 586 р. до н. е., отже, це був час макавеїв, задовго до часів Христа.

«Бо коли вони зрадили Його, покинувши Його, Він [Бог] сховав Своє обличчя від Ізраїля та від Свого святилища й віддав їх на меча. Однак, згадавши про найперший завіт, Він зберіг решту для Ізраїля й не віддав їх на знищення. І в час гніву, через триста дев’яносто років після того, як Він віддав їх у руки Навуходоносора, царя Вавилону , Він відвідав їх і спричинив, щоб з Ізраїля та від Аарона проросла пагона насадження, щоб вони заволоділи Його землею та наситилися благами Його ґрунту. І вони усвідомили свій гріх та зрозуміли, що були винними; але вони були подібні до сліпих і до тих, хто понад двадцять років намацує шлях. І Бог оцінив їхні вчинки, бо вони шукали Його щирим серцем, і послав їм Вчителя Праведності, щоб вести їх шляхом Свого серця». Копії Дамаського документа з Генізи (CD-A), стовпчик 1, рядки 3–11, с. 33

Те саме згадується в копії Дамаського документа 4Q268 (=4QD(c)), рядки 13–17, с. 48, та у фрагменті 2 рукопису 4Q266 (=4QD(a)), рядки 7–14, с. 49. Зауважте, що тоді як два рукописи (A та B) походять із єврейської Ґенізи в Каїрі й датовані після 900 року н. е., два інші рукописи походять приблизно з часів Христа і знаходяться серед Сувоїв Мертвого моря.

До речі, «Вчитель праведності» помітно згадується в «Пешер Хабакука» (1QpHab): стовпчик 1, рядок 13, с. 198; стовпчик 2, рядок 2, с. 198; стовпчик 5, рядок 10, с. 199; стовпчик 7, рядок 4, с. 200; стовпчик 8, рядок 3, с. 200; у стовпці 9, рядки 9–10, с. 201; у стовпці 11, рядок 5, с. 201.

Крім того, дуже коротко згадується Учитель Праведності у «Пешер Псалмів» (4Q173), фрагмент 1, с. 206.

Висновки:

Учитель Праведності був засновником кумранської громади (с. liii).

У вступі також зазначається, що різні дискредитовані теорії стверджували, нібито Вчитель Праведності був Ісусом, або ж Іваном Хрестителем, або ж апостолом Яковом. Там додається: «Однак спільним для всіх цих теорій є заперечення висновків, зроблених у результаті археологічних досліджень, які свідчать про те, що всі рукописи були сховані в печерах (а отже, і написані) до руйнування Хірбет-Кумрана у 68 році н. е. Насамперед ці теорії заперечують висновки, зроблені на основі палеографічного аналізу рукописів» (с. xlvii)

Флорентіно Гарсія Мартінес очолює Кумранський інститут при Університеті Гронінгена, Нідерланди.

Питання: Які уривки та слова в Біблії написані арамейською мовою?

Відповідь: У Старому Завіті — Даниїл 2:4b–7:28, де тема язичницьких народів викладена арамейською мовою. Ездра 4:8–6:18; 7:12–26 написані арамейською мовою. Єремія 10:11 написаний арамейською мовою. Ім’я Єгар Сахадута в Буття 31:47 написане арамейською мовою.

У Новому Завіті слова Ісуса арамейською мовою записані в Євангелії від Матвія 27:46а. У Євангелії від Івана 19:13 сказано, що місце з кам’яною бруківкою називалося Габбата арамейською мовою. У Євангелії від Марка 5:41 Ісус звернувся до дівчинки словами «Таліта кум» арамейською мовою.

Питання: Чи може в позабіблійних рукописах «Сувої Мертвого моря» [нібито] «священицький Месія» бути Ісусом, а [нібито] «царський Месія» — пророцтвом про Мухаммеда, як стверджував один мусульманин?

Відповідь: Ні. По-перше, у Сувоях Мертвого моря немає ні «священицького Месії», ні «царського Месії». Натомість у деяких Сувоях Мертвого моря згадується один Месія, а в інших — два Месії: Месія Аарона та Месія Ізраїлю. До якого ізраїльського племені належав Мухаммед? Оскільки Мухаммед не походив з жодного ізраїльського племені, не можна стверджувати, що він міг бути будь-яким із них.

Згадка про двох месій — Аарона та Ізраїля — у «Правилах спільноти» (1QRule), стовпчик 9, с. 13–14

Цих правил слід дотримуватися протягом часу беззаконня, аж доки не з’явиться Месія Аарона. «Дамаський документ», CD-A, стовпчик 12, рядок 23, с. 43

Згадка про месію (в однині) Аарона та Ізраїлю в «Дамаскському документі» CD-A, стовпчик 9, рядки 10–11, с. 45; стовпчик 19, рядки 10–11, с. 46; стовпчик 20, рядок 1, с. 46

Згадка про Месію (в однині) Аарона та Ізраїлю. 4Q266, фрагмент 18, стовпчик 3, рядок 12, с. 56

Крім того, Месія Аарона є тим самим, що й Учитель Праведності. «Його тлумачення стосується Священика, Учителя [Праведності, якого] Бог обрав, щоб той стояв [перед Ним, бо] Він поставив його, щоб той заснував для Нього громаду [Його обраних]», «Пешер Псалмів» 4Q171, стовпчик 3, рядки 13–16, с. 205

«Правило громади» (1Q28a), стовпчик 2, стор. 127, містить багато відомостей про Месію. «Коли [Бог] породжує Месію разом з ними» (рядок 11; «[Бог]» є у книзі Флорентіно). «Потім увійде Месія Ізраїлю, і перед ним сидітимуть вожді [ізраїльських родів, кожен] відповідно до свого сану» (рядки 14–15).

Чи пив Мухаммед вино? «І [коли] вони збираються за столом спільноти [або щоб випити] молоде вино, і стіл спільноти накритий, [а] молоде вино [змішане] для пиття, [ніхто не повинен простягати] руку до перших плодів хліба та [молодого вина] перед священиком, бо [саме він благословляє] перші плоди хліба та молодого вина [і простягає] руку до хліба перед ними. Після цього Месія Ізраїлю простягне руку до хліба». рядки 17–20.

Висновок: Месія Аарона — це Учитель Праведності (Псалми Пешер 4Q171, стовп. 3, рядки 13–16, с. 205), отже, це не Христос. Не існує царського Месії, є лише Месія Ізраїлю, а Мухаммед не походить з Ізраїлю.

Питання: Навіщо відповідати на стільки запитань?

Відповідь: Це питання є настільки ж особистим, як і питання про Біблію, але ось відповідь у будь-якому разі.

Не враховуючи відповіді на кшталт «божевілля», «немає чим зайнятися» та «занадто багато вільного часу», я побачив у цьому необхідність, помолився про це і розпочав цю справу. Все почалося з чотиристорінкового роздаткового матеріалу, який я мав під час проведення семінару про непогрішність Біблії на «Реколекціях християнського життя» у Форест-Глені навесні 1997 року. У цій роздатковій матеріалі я вважав, що відповів на всі важливі питання щодо книги «Буття».

У будь-якому разі, чимало християн, багато з яких мають набагато кращі навички, ніж я, вже написали низку хороших книг із відповідями на біблійні запитання. Але хоча вони досить добре відповіли на 300, 500 чи 800 запитань, їхні відповіді не були вичерпними. Крім того, відповіді не були в електронному форматі, а формулювання авторських прав не дозволяло християнам копіювати та поширювати відповіді на власний розсуд. Ось чому я вважаю важливим мати відповіді на всі ці запитання.

1 Петра 3:15 «Але у своїх серцях освячуйте Христа як Господа. Завжди будьте готові дати відповідь кожному, хто запитує вас про причину надії, що є у вас. Але відповідайте з лагідністю та повагою». Скептичні невіруючі стверджують, що Біблія є неправильною або суперечливою, і віруючим потрібно мати куди звернутися, щоб отримати відповідь.

2 Солунян 2:15 «Тому, брати, стойте твердо й тримайтеся традицій, яких ми вас навчили, чи то словом, чи то листом». У самих християн можуть виникати запитання щодо доктрин і слів.

Приповісті 30:5 «Кожне слово Боже бездоганне; Він — щит для тих, хто шукає в Ньому притулку» (BSB). Хоча людина може залишатися справжнім християнином і вірити, що в оригінальних рукописах Біблії були помилки, я вважаю важливим визнати, що вона є безпомилковою. Однак, здається, що коли християнин стверджує, що Біблія є безпомилковою, він повинен бути здатним знайти відповіді майже на кожне заперечення, яке хтось міг би висунути. Саме це і намагається зробити ця праця.

Ці відповіді не завжди можуть бути найкращими, і саме тому наводимо посилання на відповіді з різних християнських книг, які часто є більш вичерпними. Якщо ви вважаєте, що наведена тут відповідь є недостатньою або її можна вдосконалити, ми будемо вдячні за будь-які ваші пропозиції.