< Питання щодо Біблії з книги «Числа»

Питання: Чому ця книга в англійській мові називається «Numbers»?

Відповідь: Ця назва походить від грецького перекладу Септуагінти (arithmoi), від якого походить англійське слово «arithmetic» (арифметика). Ця назва пов’язана з переписами населення, що містяться в книзі. Єврейська назва походить від першого вірша: «У пустелі». Той факт, що деякі люди можуть почуватися загубленими в пустелі, коли йдеться про математику, тут не має значення! 😉

Питання: Яка головна ідея книги Чисел?

В: Зрозуміти суть книги Чисел можна, просто згадавши, що це книга, яка містить багато генеалогій та переписів населення. Головна ідея стосується індивідуальної та колективної відповідальності перед Богом. Бог вважає людей індивідуально винними у своїх гріхах, але люди часто страждають від наслідків того, що роблять інші.

Для декого Книга Чисел є водночас образою та загадкою. Бог — найлюблячіша істота у всесвіті, але дехто уявляє Бога лише як любов. Книга Чисел — це одна з тих книг, яка показує кожному, хто захоче подивитися, що в Бозі є щось більше, ніж лише це. Бог є святий, і в Бога є також гнів.

Питання: Який план цієї книги в «Числах»?

Відповідь: Існують різні способи структурування цієї книги. Більшість коментаторів погоджуються щодо невеликих розділів, що охоплюють приблизно одну главу, але розходяться в думках щодо того, які з цих розділів є самостійними, а які входять до складу більших розділів. Ось один із планів, який підкреслює те, чого ми можемо навчитися з Книги Чисел і застосувати у своєму житті, коли ми метафорично «виходимо за межі вершини: пустеля від Синаю до Землі Обітованої».

I. 19-денне навчання на Синаї (Числа 1–10:10)

А. Розміщення народу (Чис. 1–4)

1. Перший перепис населення: 603 550 осіб (Числа 1)

2. Накази та обов’язки (Чис. 2–4)

Б. Чистота народу (Чис. 5–10:10)

1. Чистота та ревнощі (Чис. 5)

2. Відокремлення назорея (Чис. 6:1–21)

3. Храмові обов’язки (Чис. 6:22–7:89)

4. Обов’язки левітів (Чис. 8)

5. Божі дари: Пасха, хмара та срібні сурми (Чис. 9–10:10)

ІІ. Подолання внутрішнього опору: 34-річна мандрівка пустелею (Чис. 10:11–20:13)

А. Від Синаю до Кадешу (Чис. 10:11–12:16)

1. Вихід із Синаю (Чис. 10:11–36)

2. Вогонь у Табера, перепели та пошесть (Чис. 11)

3. Міріам та Аарон виступають проти Мойсея (Чис. 12)

Б. Катастрофа в Кадеші (Чис. 13–20:13)

1. Звіт 12 розвідників; сумніви та зволікання (Чис. 13)

2. Бунт призводить до поразки (Чис. 14)

3. Жертви та китиці на пам’ять (Чис. 15)

4. Повстання Коре серед провідників (Чис. 16)

5. Жезл Аарона як знак для бунтівників (Чис. 17)

6. Священицькі обов’язки та утримання (Чис. 18)

7. Червона телиця та очищаюча вода (Чис. 19)

8. Гріхи Мойсея (Чис. 20:1-13)

III. Рівнини Моава: Як поводитися з опором (Чис. 20:14–25:18)

А. Як поводитися з відчуженням та смертю (Чис. 20:14–27)

1. Едом: коли родичі відмовляють (Чис. 20:14–21)

2. Смерть Аарона (Чис. 20:22–27)

Б. Навчання вести різні види битв (Чис. 21)

1. Невеликий напад Арада (Чис. 21:1-3)

2. Як боротися зі зміїною отрутою (Чис. 21:4-9)

3. Боротьба проти Сігона та Ога (Чис. 21:10-35)

В. Моав проти Ізраїлю (Чис. 22–25)

1. Від прокляття до благословення Валаама (Чис. 22–24)

2. Спокуса та пошесть (Чис. 25)

IV. Підготовка до входу в Землю Обітовану (Чис. 26–36)

А. Чис. 26: Другий перепис населення: 601 730

Б. Обов’язки: сімейні, громадські та особисті (Чис. 27–30)

В. Завоювання Зайорданії (Чис. 31–32)

1. Суд над мідіанітянами (Чис. 31)

2. Недостатньо: зупинка на півдорозі до Землі Обітованої (Чис. 32)

Г. Огляд минулого та підготовка до майбутнього (Числа 33–36)

1. Важливість огляду минулого (Чис. 33)

2. Заздалегідь визначте майбутні межі (Чис. 34)

3. Знайте свої місця притулку (Чис. 35)

4. Вибір на користь збереження спадщини (Чис. 36)

Питання: Як у Чис. 1 та Вих. 1 ізраїльтяни могли мати такий високий рівень народжуваності, щоб за 430 років з 67 чоловіків народилося 602 000 чоловіків?

Відповідь: Це становило б 2,15% на рік, що не є надто високим річним темпом приросту населення. Для порівняння: у 1983 році річний темп приросту населення в Новій Гвінеї, Індонезії та Малайзії становив 2,5%. Річний темп приросту населення Центральної Америки у 1983 році становив приблизно 3,16%. Також для порівняння: річні показники народжуваності в Новій Гвінеї, Індонезії та Малайзії становили відповідно 4,2%, 4,15% та 3,07%. Річний показник народжуваності в Мексиці становив 4,2%, а в інших країнах Центральної Америки — від 3,5% до 4,86% на рік.

Якби ізраїльтяни протягом 430 років не зазнавали воєн та голоду, а також мали довший термін життя (як зазначено у Вихід 6:16–20), їхня чисельність могла б зрости на 2,15 % лише завдяки природним факторам. Разом з ними йшла різнорідна юрба неізраїльтян (Вихід 12:38, Левіт 24:10), і Бог також обіцяв збільшити число нащадків Авраама в Буття 17:2. Див. книгу «1001 Bible Questions Answered», с. 311–312, щоб дізнатися більше про цю різнорідну юрбу.

Питання: Як, згідно з Числа 1 та Вихід 1, Синайський півострів міг прогодувати понад 600 000 чоловіків, а також жінок і дітей?

Відповідь: У книзі скептика Азімова «Посібник з Біблії» (с. 166) зазначено, що така кількість є надто великою, щоб бути правдоподібною. Навіть за умови більш рясних опадів у ті часи півострів все одно не зміг би їх прогодувати, як вказує Вихід 16:3. Ось чому чудеса з манною та перепелами (Вихід 16) були не просто корисними, а й необхідними.

Питання: Чи могла в Числах 1 кількість становити 30 000 чоловіків замість 600 000?

В: Ні. Ця теорія була вперше опублікована приблизно в 1955 році з метою перекладу гебрейського слова («елеф») як «рід», а не «тисяча». Однак коли це слово вживається, за ним йдуть слова, що позначають сотні, а потім десятки й одиниці. Крім того, загальна кількість — понад 600 000 — узгоджується з тлумаченням слова («елеф») як «тисяча», а не як «рід».

П: У Числах 1 і 3, яка коротка відповідь на питання, чому було відносно мало первістків?

Відповідь: Число 22 273, ймовірно, охоплювало лише тих, хто народився протягом двох років, які вони блукали в пустелі. Решта вже була охоплена Пасхою. З іншого боку, фараон міг наказати вбити багатьох первістків у Єгипті.

Питання: Чому в 1-му та 3-му розділах Книги Чисел наведено відносно невелику кількість первістків?

Відповідь: Спочатку наведемо основні факти та менш важливу інформацію, а потім дамо відповідь.

Основні факти: У Числах 1:46 та 2:32 сказано, що під час першого перепису було 603 550 чоловіків, які не належали до левітів і могли служити в армії, віком від двадцяти років і старше. У Числах 3:42 сказано, що кількість первістків-чоловіків віком від одного місяця становила 22 273. Це дає співвідношення 27:1. Це співвідношення можна вважати навіть вищим, оскільки перша цифра стосується чоловіків віком від 20 років, а друга — чоловіків віком від одного місяця.

Менш релевантна інформація: хоча у багатодітних сім’ях відсоток первістків-хлопчиків нижчий, це, ймовірно, не є головною причиною високого співвідношення. Звісно, Бог міг би чудесним чином змінити співвідношення жінок до чоловіків, але Біблія ніколи не стверджувала, що Бог здійснив таке чудо, і посилання на це чудо не є необхідним для задовільної відповіді на це питання.

Відповідь складається з трьох частин.

Згадайте, навіщо це було зроблено. Усі первістки, які вийшли з Єгипту, вже були «покриті» кров’ю Пасхи, тому не було потреби приносити в жертву тих самих первістків двічі. У єгиптян, які не були покриті, їхніх первістків уже вбили. Отже, не було потреби в жертві чи обміні цих первістків. Потреба в обміні чи виплаті за первістків стосувалася лише тих хлопчиків, які народилися в період після виходу з Єгипту.

Як довго тривав цей період? У Числах 1:1 сказано, що перший перепис населення було проведено першого дня другого місяця другого року після виходу з Єгипту. Оскільки хлопчики віком до одного місяця не враховувалися, це були б первістки-хлопчики, народжені протягом 24-місячного періоду. Темпи приросту населення ізраїльтян у Єгипті, судячи з усього, становили близько 2,15 % на рік, а щорічний рівень народжуваності в сучасних країнах із подібним річним приростом коливається від 3 до 4,86 %. (Див. обговорення 1-ї книги Чисел та 1-ї книги Виходу щодо цих цифр.) За два роки 603 550 хлопчиків та рівень народжуваності від 3 до 4,86 % мали б дати від 37 000 до 61 000 додаткових новонароджених хлопчиків, за умови рівного співвідношення чоловіків і жінок. Звісно, смертність немовлят віком до двох років зменшила б цю цифру, але той факт, що подружжя, яке раніше часто розлучалося через роботу чоловіків на будівельних проектах, тепер перебувало разом постійно, мабуть, з лишком компенсував би дитячу смертність.

Діапазон загальної кількості чоловіків від 37 000 до 61 000 фактично відповідає цифрі 22 273 первістків-хлопчиків, враховуючи, що деяких первістків, ймовірно, вбивали при народженні в Єгипті. (До речі, у Вихід 13:12 показано, що як для людини, так і для тварини для принесення в жертву враховується первісток від матері, а не від батька. Хоча у спадкоємстві часто враховувався первісток від батька, це стосувалося спадщини, а не жертвопринесення.)

Указ фараона: Якщо ви не погоджуєтеся з тим, що жертва стосувалася лише тих, хто народився після виходу з Єгипту, а не всіх первістків-хлопчиків, то зважте на таке: якби закон фараона суворо дотримувався, то серед ізраїльтян не залишилося б жодного первістка-хлопчика. Хоча у Вихід 1:15–20 сказано, що Шифра та Пуа залишали первістків-хлопчиків живими, це сталося за 80 років до Виходу. У книзі «Вихід» не згадується, чи мали наступниці Шифри та Пуа таку саму свободу дій у керуванні повитухами, особливо в період безпосередньо перед Виходом.

Висновок: Сумнівно, що хтось ще в 1400 році до н. е. міг би продумати всю математику та показники народжуваності, щоб вигадати ці цифри. Кількість первістків слугує підтвердженням точності перепису, з огляду на справжній запис подій.

Питання: Чому в 1-й главі Книги Чисел Бог наказав Мойсею перелічити лише чоловіків?

Відповідь: Відповідь міститься в Числах 1:3, 49. Вони перераховували не всіх чоловіків, а лише воїнів. Ті, хто не міг воювати, та левіти, які не мали права воювати, були виключені.

Питання: У 1-му розділі Книги Чисел, у другому році Виходу, чи проводився перепис у другому місяці, чи в першому, як [нібито] натякає Вихід 40:2?

Відповідь: Військовий перепис відбувся у другому місяці. У відповіді слід врахувати чотири моменти.

1. Підрахунок за племенами для військових цілей (Числа 1:46) відбувався у другому місяці (Числа 1:1-2).

2. Хоча Скинія (Намет Зборів) була встановлена в першому місяці (Вихід 40:2), там не сказано, що податок на Скинію збирався одразу в той час.

3. Якби був лише один перепис у другому місяці, то, звісно, загальна кількість та сумарні дані по племенах збігалися б.

4. Якби було два переписи: один у першому місяці для збору податку на Скинію, а інший — у другому місяці для військових цілей, то цифри збігалися б, оскільки ці дати були дуже близькими одна до одної.

Питання: Чи є в Числах 1:2–42 якісь позабіблійні свідчення того, що деякі ізраїльські племена перебували в Палестині задовго до Виходу?

Відповідь: Ні. На початку ХХ століття деякі вчені вказували на слова в угаритських епосах, які мали схожість зі словами «Ашер» та «Зебулун». К. А. Кітчен у праці «Стародавній Схід і Старий Завіт» (с. 71) зазначає: «Припущення про згадки про Ашера, Зебулуна тощо в угаритських епосах вже давно було спростовано». У своїх примітках він згадує В. Ф. Олбрайта: «BASOR» 63 (1936), с. 27–32 та «BASOR» 71 (1938), с. 35–40; а також Р. де Ланге: «Les Textes de Ras Shamra-Ugarit…», II, 1945, с. 469–519.

Питання: У Числах 2, де розбили табір неізраїльські «змішані народи», згадані у Вихід 12:38?

Відповідь: Деякі, ймовірно, пішли своєю дорогою й залишили товариство ізраїльтян. Інші з них, безсумнівно, таборували на околицях ізраїльського табору, як-от той богохульний напівізраїльтянин у Левит 24:10. Якщо б вони також могли отримувати манну та перепелів, це було б вигідно. Ще інші, ймовірно, жили серед певного ізраїльського племені.

Питання: У Числах 3:12 сказано, що первістків усіх племен слід було віддати Господу, то чому ж замість цього Богові було віддано все плем’я Леві?

Відповідь: Писання не пояснює, чому плем’я Леві було замінено. Звісно, оскільки всі вони все одно були Божим народом, Бог міг влаштувати все так, як Він бажав. До речі, у Книзі Буття 49:7 Яків пророкував, що плем’я Леві буде розсіяне.

Питання: Як у Числах 3:13 те, що Бог вбив первістків єгиптян, призвело до того, що первістки ізраїльтян стали належати Богові?

Відповідь: Немає логічної необхідності, щоб так саме й сталося. Святе Письмо не пояснює, чому Бог вирішив включити це до угоди між Ним та Його завітним народом. Проте ми можемо припустити три причини.

Нагадування про минуле: Цей звичай слугував би важливим нагадуванням про їхнє визволення з Єгипту.

Вічна істина: Усі й так насправді належали Богові; хоча Бог міг би вимагати цього від усіх, Він вирішив вимагати цього лише від деяких.

Майбутня мета: Ця практика могла слугувати певним захистом від того, щоб вони не перейняли ханаанський звичай приносити первістків у жертву ідолам.

Питання: Чому в Числах 3:16–34 переписували лише чоловіків-левітів?

Відповідь: Перепис проводився з метою виконання фізичної роботи, пов’язаної зі Скинією та жертвоприношеннями, і саме чоловіки цим займалися. Див. також наступне запитання.

Питання: Чому в Числах 3:16–34 проводився перепис левітів віком від одного місяця, тоді як хлопчиків такого ж віку з інших племен не враховували?

Відповідь: Писання цього не пояснює. Однією з можливих причин може бути те, що на співвідношення чоловіків до юнаків не впливала війна, оскільки левіти не йшли на війну.

Питання: Чому в Числах 3:28 суми не збігаються?

Відповідь: Ймовірно, тут сталася помилка переписувача, який записав 8 600, хоча мало бути 8 300.

Питання: Чому в Числах 3:42–46 відсоток первістків-хлопчиків видається низьким?

Відповідь: Або це первістки, народжені в пустелі, або фараон наказав вбити більшість первістків у Єгипті. Відповідь див. у коментарі до Чисел 1.

Питання: Чому в Числах 3:48 їм довелося платити за непарне число?

Відповідь: Бог міг поводитися з ізраїльтянами так, як Він хотів. Очевидно, Бог бажав поводитися з ними так, щоб вони могли це зрозуміти.

Питання: У Числах 4:3 левіти починали служити у віці тридцяти років, чи двадцяти п’яти, як зазначено в Числах 8:24, чи двадцяти, як у книзі Езри 3:8?

Відповідь: У Числах 8:24 сказано, що всі левіти віком від 25 до 50 років мають брати участь у роботі в Наметі Зустрічі.

У Числах 4:3 сказано, що слід перелічити чоловіків з роду Кохата віком від 30 до 50 років, «усіх, хто придатний для служіння у Наметі Зустрічі». Ніде не сказано, що кохатіти віком від 25 до 30 років не служили, а лише що їх не слід було враховувати. Можливо, це було пов’язано з тим, що левіти проходили період навчання.

У книзі Езри 3:8, коли вигнанці будували Храм, левіти віком від 20 років були призначені не для служіння в Храмі, а для нагляду за його будівництвом. Молодий вік, зазначений у книзі « », міг бути обумовлений практичними міркуваннями через невелику кількість левітів.

Питання: У Числах 4:6, чи слід було виймати жердини з Ковчега Завіту, чи вони мали залишатися в Ковчезі, як це натякає Вихід 25:15?

Відповідь: У Числах 4:6 сказано, що жердини були [*] ковчега під час його перенесення. Слово в [*] може означати «прикріплені», «вставлені» або, можливо, «відрегульовані».

У Вих. 25:15 сказано, що жердини не мали відходити від ковчега. Це також може означати, що жердини не мали вийматися з отворів у ковчезі.

Є дві можливі відповіді.

1. Коли ковчег стояв на місці, жердини виймали з нього, але тримали поруч із ним.

2. Жердини завжди залишалися в отворах ковчега, але перед перенесенням їх регулювали та закріплювали.

Питання: Чому в Числах 5:8-10 наголошується на тому, щоб віддавати священику?

Відповідь: Якщо є людина, якій заподіяли кривду, то їй слід відшкодувати збитки плюс одну п’яту додатково. Але якщо поруч уже немає нікого, хто міг би прийняти відшкодування, то винний не повинен повністю уникнути відповідальності. Це також не має бути фіктивною жертвою, коли жертву приносять, а потім у підсумку залишають її собі. Натомість вони приносять жертву, священики приймають її, і вона належить священикам.

Питання: У Числах 5:13-22, якщо всі пили одну й ту саму воду, чи не виглядає це як забобон?

Відповідь: Зовсім ні. Не було жодної природної причини, чому винна людина набрякає, а невинна — ні. Бог надприродним чином спричиняв цю різницю.

Питання: У Чис. 6:2, чи могла жінка бути назореєм?

Відповідь: Звичайно. Числа 6:2 чітко вчить, що жінки теж могли бути назореями.

Питання: У Числах 6:5 сказано, що назорей не мав стригти волосся, а Павло в 1 Кор. 11:14 зазначив, що чоловіки не повинні мати довгого волосся; чи це означає, що назореями могли бути лише лисі чоловіки?

Відповідь: По-перше, Павло говорив про повсякденне життя, а не про особливу обітницю назорея, адже після написання 1-го Послання до Коринтян сам Павло покривав витрати назореїв (Дії 21:23-24). По-друге, обітниці назореїв не згадувалися стосовно неєвреїв, зокрема неєврейських християн.

Питання: Чому в Числах 7:9 Бог наказав нести речі святилища на спинах чоловіків, коли вози, запряжені волами, могли перевезти все інше?

Відповідь: Ймовірно, Бог бажав цього з двох причин.

Практична: Предмети менше подряпуються та пошкоджуються, якщо їх обережно несуть люди, ніж якщо вони знаходяться у возі, запряженому волами, який може їхати по нерівній місцевості.

Символічна: це мало б бути ілюстрацією для ізраїльтян того, що до предметів, пов’язаних із священицьким богослужінням, слід ставитися з повагою, навіть коли богослужіння не проводиться. У 2 Самуїла 6:6-7 Уза був убитий Богом, коли доторкнувся до ковчега, який везли на возі.

Питання: Чому в Числах 8:17-19 Бог «обміняв» тут ізраїльських первістків на левітів?

Відповідь: Чотири моменти, які слід врахувати для можливого пояснення.

1. Бог як Творець може претендувати на право щодо первістків, других дітей та всіх народжених.

2. Ці слова Бога слугували нагадуванням про те, що Бог врятував первістків ізраїльтян під час Пасхи, коли були вбиті всі первістки Єгипту.

3. Щоб це слугувало нагадуванням, Бог вимагав «жертви» первістків серед усіх тварин і людей. Оскільки людей не можна фізично вбивати під час жодної жертви, їх можна було присвятити на все життя для служіння Господу.

4. Замість того, щоб первістків Ізраїлю віддавати на служіння Господу на все життя, Бог призначив левітів замість них.

Питання: У Чис. 8:24 чи мали всі левити-чоловіки віком від 25 років приходити, щоб брати участь у служінні в Наметі Зустрічі, чи ж у переписі враховувалися лише ті левити-чоловіки віком від 30 років, які приходили працювати в Наметі Зустрічі, як сказано в Чис. 4:3?

Відповідь: Це могла бути помилка переписувача, але у «Біблійному коментарі експозитора» (The Expositor’s Bible Commentary), т. 2, с. 770, висловлюється припущення, що, можливо, існував п’ятирічний період навчання.

Питання: У Числах 8:24 чи мали левіти брати участь у храмовій праці у віці 25 років, чи левіти, які працювали, були віком 20 років, як зазначено в Езрі 3:8?

Відповідь: І те, і інше, оскільки ці уривки стосуються різних речей. Спочатку те, що не є відповіддю, а потім сама відповідь.

Не є відповіддю: Числа 8:24 містили закон для левітів за часів Мойсея, а Ездра 3:8 говорить про те, що Зерубабель призначив левітів віком від 20 років для особливих обставин в інший час. Це не є відповіддю, оскільки це означає, що Зерубабель ігнорував Мойсеїв закон, а існує набагато простіше пояснення, яке цього не вимагає.

Відповідь: Помічник при жертвоприношенні — це не те саме, що будівельник. Правила, викладені в Числах 8:24, стосувалися левітів віком від 25 до 50 років, які виконували роботу, допомагаючи священикам у скинії, а згодом — у храмі. У Езри 3:8 йдеться про те, що Зоровавель призначив левітів віком від 20 років наглядачами за будівництвом.

Питання: Як у Числах 9:15–21 хмара вдень і вогняний стовп вночі могли супроводжувати ізраїльтян?

Відповідь: Очевидно, це були надприродні знамення, які Бог використовував просто й дуже наочно, щоб запевнити їх у Своїй присутності. Проте ізраїльтяни часто були непокірними. Сьогодні, коли Бог мешкає всередині нас, але ми не маємо таких видимих знаменнь Його присутності, може бути легко сказати: «Якби я тільки бачив більше чудес, я був би більш слухняним». Але ж ізраїльтяни бачили багато чудес, та все одно були непокірними. Крім того, багато людей із натовпу, що пізніше йшли за Ісусом, зрештою не пішли за Ним. Отже, навіть надприродні знамення самі по собі не є достатніми, щоб переконати деяких людей.

Питання: Чому в Чис. 10:30–31 Мойсей попросив Хобаба вести ізраїльтян, якщо в Чис. 10:34 та Вих. 13:21–22 сказано, що Бог вів їх хмарою та стовпом вогню?

Відповідь: Одним із пояснень може бути те, що, можливо, Мойсей просто помилився, вважаючи, що Хобаб не знадобиться, оскільки їх вів Бог. Однак це, ймовірно, невірно; навіть якщо їх вів Бог, Хобаб все одно був би корисним.

Вихід 13:21-22 та Числа 10:34 вказують, що хмара та стовп слугували для того, щоб повідомляти їм, коли вирушати в дорогу, освітлювати їхню подорож вночі та вести їх шляхом.

У Книзі Чисел 10:30–31 від Хобава не вимагали вказати їм, куди їм слід рухатися, а лише вказати, де розбити табір, — щоб він був їхніми очима в пустелі.

Сьогодні деякі люди покладаються виключно на людський розсуд і не звертаються до Бога. Інші ж звертаються до Бога за настановами і зневажають будь-яку людську допомогу. Ми повинні керуватися Богом, але також маємо усвідомлювати, що іноді Бог провидінням надає нам людей, які дають нам допомогу та мудрі поради.

Питання: У Числах 10:33 ковчег був перед табором чи посередині нього, як сказано в Числах 2:17?

Відповідь: Кожне з племен мало свій табір, звернений до центру. Отже, ковчег був посередині, перед входом до табору кожного племені (крім левітів, які перебували в центрі).

Питання: У Числах 11:4-6 народ відчув сильне бажання м’яса і почав нарікати. Мені стало цікаво — чи не міг народ зарізати кілька ягнят і з’їсти їх? У 22-му вірші Мойсей навіть запитує Бога, чи слід зарізати тварин, щоб забезпечити їжею весь народ. Я розумію, що Мойсей говорив у розпачі, але, можливо, ягнят можна було просто зарізати для тих, хто мав сильне бажання. Як я зрозумів, народу було дозволено їсти ягнят, корів тощо, і вони мали доступ до цих тварин у той час, оскільки мусили приносити їх у жертву за провини, як жертви спокути тощо, перебуваючи в пустелі. Чи правильно я розумію той період? Хіба вони не могли зарізати частину худоби, замість того щоб скаржитися на Бога? Не думаю, що Мойсей відмовив би їм у цьому проханні. Буду вдячний за ваші думки та будь-які роз’яснення, які ви зможете надати.

Відповідь: Хоча ми не знаємо всіх подробиць, можемо зробити кілька спостережень щодо їхньої ситуації. Щодо клімату, то в минулому в цьому регіоні світу було дещо більше дощів, ніж сьогодні. Але навіть попри це це все одно була суха пустеля. Мойсей зазначив у книзі Чисел 11:21-22 ( ), що ця земля не змогла б прогодувати стада, необхідні для забезпечення їжею всіх людей. У них була обґрунтована потреба в більшій кількості їжі, ніж могли забезпечити земля та їхні стада, і Бог забезпечив їх манною. Я впевнений, що вони доповнювали манну, забиваючи деяких овець і велику рогату худобу. Там не сказано, що вони не їли нічого, крім манни, а лише те, що вони скаржилися так, ніби це було саме так. Але вони втомилися від існуючої ситуації, і замість того, щоб шанобливо попросити Бога про своє бажання, вони нешанобливо сказали: «Хто нагодує нас м’ясом? Ми пам’ятаємо рибу, яку ми їли безкоштовно в Єгипті, а також огірки, дині, цибулю-порей, цибулю та часник. Але тепер у нас зник апетит; немає нічого, крім цієї манни!» (Числа 11:4б-6, BSB).

Бог розгнівався в Числах 11:10 не тому, що вони просили Його, а через те, як вони просили. У цьому є урок і для нас. Коли ми маємо потреби, а також бажання, ми можемо просити Бога, але маємо дбати про те, щоб просити з повагою.

Питання: У Чис. 11:8 манна мала смак хліба, приготовленого з олією, чи, як у Вих. 16:31, хліба, приготовленого з медом?

Відповідь: Ці два варіанти не виключають один одного, особливо з огляду на те, що смак олії був би сильнішим після того, як манну приготували на олії.

Питання: У Числах 11:16, 25: чи ідея про сімдесят старших належала Богу, чи це була ідея Єтро, про яку йдеться у Виході 18:14–27?

Відповідь: Бог не відкрив цю ідею Мойсею безпосередньо, але знав, що Єтро побачить це рішення і запропонує його Мойсею. Оскільки це була добра ідея, яку, як знав Мойсей, Бог схвалював, Мойсей правильно вчинив, дотримуючись її, незважаючи на те, що вперше почув її від Єтро, а не від Бога.

Цю дрібну деталь з тих часів легко було б опустити в Біблії, але я вірю, що її включили, аби навчити нас вічного уроку. Коли ми знаємо, що щось є правильним і що Бог хоче, щоб ми це робили, не має значення, чи почули ми це безпосередньо від Бога, від християнина чи від нехристиянина.

Питання: У Числах 11:24 сказано, що їм доводилося виходити за межі табору, щоб дістатися до Скинії, тож як Скинія могла бути всередині табору, як зазначено в Числах 2?

Відповідь: Скинія оточувала ковчег, тому див. коментар до Чисел 10:33.

Питання: Чому в Числах 11:27-29 сталася така ситуація з Елдадом і Медадом?

Відповідь: Або вони не могли прийти, що було б цілком зрозуміло, або вони не хотіли прийти, що є більш імовірним. Якби склалася така прикра ситуація, що вони могли прийти, але не хотіли, то ця ситуація була б схожою на випадки з Йоною та Валаамом. Див. обговорення книги Йони для отримання додаткової інформації.

Питання: У Числах 11:31 перепілки лежали на землі стосом висотою три фути, чи вони літали на висоті трьох футів над землею?

Відповідь: Єврейське слово може означати як «на», так і «над». У книзі «Чи може археологія підтвердити Старий Завіт?» (с. 30) сказано, що й сьогодні іноді зграї перепелів літають на кілька футів над землею і їх ловлять у сітки.

Питання: Чому в Числах 11:31–34 Бог покарав ізраїльтян за те, що вони їли перепелів, яких Він щойно їм дав?

Відповідь: Майже всі люди більше турбувалися про те, щоб їсти м’ясо, ніж про те, щоб слідувати за Богом, Який міг дати їм м’ясо. Тож Бог дав їм стільки м’яса, скільки вони хотіли, і вбив деяких із них як приклад для інших. Хоча смерть могла бути наслідком харчового отруєння, ми цього напевно не знаємо.

Щовесни відбувалася міграція перепелів з Африки через Червоне море. Якщо сильний вітер гнав їх на схід, перепели опинялися над Синайським півостровом.

Питання: Чому в Числах 11:31–34 Бог покарав ізраїльтян за нарікання, якщо Він не покарав їх, коли вони нарікали роком раніше (Вихід 16:11–18)?

Відповідь: Хоча Святе Письмо цього не пояснює, ми можемо виділити чотири причини.

1. Повторне й тривале непослух є серйознішим, ніж непослух, що трапився вперше.

2. Вдруге це, ймовірно, було не просто наріканням. Це було також запереченням Божої доброти та Його провидіння.

3. Дехто вбачає значення в тому, що це сталося після укладення завіту на горі Синай, тоді як події, описані у Вихід 16:11-18, відбулися до того, як вони отримали Закон Мойсеєвого завіту. Див. книгу «Відповіді на 735 загадкових біблійних питань», с. 73, щоб дізнатися більше про це.

4. Нарікання було викликане не лише браком віри, адже Бог забезпечував їх уже минулого року. Це місце назвали Кіброт-хаттаава, що означає «могили жадання», оскільки головним питанням було прагнення задоволення поза Богом. Сьогодні люди можуть збитися зі шляху, навіть до самої смерті, прагнучи задоволення, миру чи гострих відчуттів, які не походять від Бога, і тим самим фактично кажучи Богові, що вони зневажають те, що Він їм дав.

Питання: Чому в Чис. 12:1–6 Мойсей [нібито] одружився з єгиптянкою, якщо в Вих. 34:16 та 1 Цар. 11:2 сказано, що їм не слід одружуватися з представниками інших народів? (Про це стверджував один мусульманин.)

Відповідь: Вона була не з Єгипту (Міцраїму), а кушиткою. У 1 Царів 11:2 згадується заборона одружуватися з представниками певних народів, але не з кушитами, а Закон був даний вже після того, як Мойсей одружився з кушиткою. У будь-якому разі, у Вихід 34:11, 16 йдеться про заборону міжетнічних шлюбів із ханаанськими народами, а не з кушитами. У Числах 12:1-6, коли Міріам та Аарон виступили проти того, щоб Мойсей одружився з кушиткою (не єгиптянкою чи мізраїмкою, а саме кушиткою), мені дещо незрозуміло, як цей мусульманин міг подумати, що це свідчить про те, що Божі правила не поширюються на улюбленців Бога — чоловіків.

Питання: Чи правильно вчинив Мойсей, одружившись у Числах 12:1 з неізраїльтянкою-ефіопкою (кушиткою)?

Відповідь: Хоча Закон про те, що одружуватися можна лише з віруючим, ще не був даний, ми можемо припустити, що вона вірила, бо інакше навіщо б їй хотілося провести своє життя, блукаючи в пустелі? З огляду на це, лише людина, а не Бог, обмежує шлюби між людьми через їхню расу.

Питання: Чи могла «ефіопська» жінка, про яку йдеться в Чис. 12:1, насправді бути арабкою, оскільки гебрейське слово — «Куші»?

Відповідь: У «Біблійному довіднику» Айзека Азімова (с. 167–168) згадується така можливість. Я не знайшов жодного арабського племені того часу з такою назвою. Однак існувало месопотамське плем’я з такою назвою, і, можливо, саме на нього мав на увазі Айзек Азімов.

Хоча існує невелика ймовірність, що ця жінка могла походити з того досить віддаленого племені (на схід від Вавилону), більш імовірно, що вона була з Ефіопії, і термін «кушитка» вказує саме на це.

Питання: Чи могла ця «кушитка» з Чис. 12:1 бути Ципорою, як припускає «Біблійний довідник» Айзека Азімова на стор. 168?

Відповідь: Швидше за все, ні, оскільки Ципора походила з племені мідіанців, а не з кушитів. Однак, якщо деяких чорношкірих людей приймали до складу мідіанців, цілком можливо, що Ципора могла бути чорношкірою і тому називалася кушиткою.

Навіть якщо Сепфора мала темну шкіру, вона, найімовірніше, не була тією жінкою, про яку йдеться в Числах 12:1, оскільки Мойсей одружився з Сепфорою ще до того, як вивів ізраїльтян з Єгипту.

Питання: Чому в Числах 12:3 Мойсей написав, що він був смиренним чоловіком?

В: Цей вірш був написаний (кимось) для того, щоб пояснити, чому Мойсей не зробив жодних спроб захиститися в цій ситуації. У книзі «Нібито суперечності Біблії» Хейлі (с. 248) висловлюється думка, що цей вірш був записаний самим Мойсеєм, щоб об’єктивно пояснити, чому він не захищався. Іншими прикладами в античній літературі людей, які писали про себе від третьої особи, є Юлій Цезар («Олександрійська війна», 75), Павло з Тарсу (2 Коринтян 11:5; 12:11-12), ймовірно, Іван та, найімовірніше, Марк.

Однак багато інших християн вважають, що набагато ймовірніше, що це було записано за часів Мойсея писцем під його наглядом.

Питання: Чому в Числах 12:14 батько міг би плюнути своїй дочці в обличчя?

Відповідь: Цей уривок ані не наказує, ані не заохочує до цього. Особливо на Близькому Сході плювок у когось є способом вираження презирства. Цей вірш говорить про те, що батько, який плюнув би своїй дочці в обличчя, показав би, наскільки зневажливо він ставиться до вчинків своєї дочки. Бог не каже батькам робити це, а скоріше пояснює Мойсею, що, на Його думку, критика Мойсея з боку Міріам була настільки ж поганою.

Питання: У Числах 13:3, чи дванадцять розвідників прийшли з Парану, чи з Кадеш-Барнеї, як сказано в Числах 20:1?

Відповідь: Це питання схоже на таке: чи живе губернатор Каліфорнії в Каліфорнії, чи в Сакраменто (столиці Каліфорнії)? Так само й Кадеш-Барнеа був місцем у пустелі Паран.

Питання: Як у Чис. 13:16 Мойсей міг перейменувати Хошею на Йошуа, якщо Йошуа вже згадувався як Йошуа у Вих. 17:9; 24:13?

Відповідь: Події, описані у Вихід 17, відбулися до того, як Йошуа отримав нове ім’я. Однак Мойсей або його писарі, очевидно, записали Вихід 17 вже після того, як Йошуа отримав своє нове ім’я. У Числах 13:16 було доцільніше вжити нового імені, оскільки читачі — як тоді, так і зараз — краще знайомі з новим ім’ям, ніж зі старим. Подібний приклад у Новому Завіті: у Євангелії від Матвія Симон тричі згадується як Симон Петро, а тричі — як Петро, ще до того, як Ісус назвав його Петром.

Питання: Як у Числах 13:32 Ханаан міг «пожирати своїх мешканців», якщо це була така добра земля, як зазначено в Числах 13:27?

Відповідь: Цей парадокс не становив проблеми для ізраїльтян, і він не повинен становити проблеми для будь-кого іншого. Земля була родючою, однак люди, що жили на ній, були войовничими та жорстокими.

Питання: Як у Числах 13:33 ізраїльські розвідники могли сказати, що бачили нефілімів, якщо нефіліми загинули під час потопу, описаного в Буття 6?

Відповідь: Вони лише сказали, що бачили нефілімів, а те, що люди кажуть, не завжди є правдою. Або:

1. Вони мали на увазі це як метафору.

2. Вони помилково прийняли високих чоловіків за нефілімів.

3. Розвідники, які говорили, не говорили правди, а перебільшували.

Питання: Чому в Числах 14:15 Бог розглядав можливість знищення всіх ізраїльтян?

В: Всемудрий Бог знав, що не збирається вбивати всіх ізраїльтян. Бог погрожував вбити ізраїльтян, бо хотів показати їм, наскільки небезпечно вони жили. Послух Богу — це не те, до чого можна ставитися легковажно. На той момент Бог мав би повне право вилити на них Свій гнів, і Він хотів, щоб вони усвідомили: вони живі лише завдяки Його милості, а не тому, що заслуговують на це.

Питання: Чи карає Бог у Числах 14:18 дітей за гріхи їхніх батьків?

Відповідь: Діти не несуть провини за гріхи своїх батьків (Єзекіїль 18:4, 17–20). Однак Біблія, починаючи з часів Авеля, показує, що люди в цьому житті зазнають наслідків за гріхи, в яких вони не винні. Крім того, коли діти дорослішають, вони можуть обирати, чи брати участь у гріхах, які вони бачили у своїх батьків змалку.

Питання: У Числах 14:20-23, 29, оскільки Бог пробачив народ, чому ж Він не дозволив їм увійти до Землі Обітованої?

Відповідь: Бог може пробачити людям їхні гріхи, але все одно покарати їх — як для їхнього ж блага, так і для прикладу іншим.

Питання: Як, з огляду на Чис. 14:31–34, ви можете пояснити своїм дітям або іншим, хто бере з вас приклад, щоб вони не повторювали того, що ви робили в минулому, коли справді припустилися серйозної помилки?

Відповідь: По-перше, вам дійсно потрібно їм про це сказати, інакше вони схильні будуть думати, що якщо у вас все закінчилося добре, то й для них це не надто серйозно, якщо вони зроблять те саме. По-друге, не потрібно вдаватися в усі подробиці гріха, особливо якщо це може спокусити їх вчинити так само. Люди можуть захотіти вдатися до деталей, щоб виправдати або частково виправдати те, що вони зробили, а вам не слід цього робити. Нарешті, наголосіть, що коли вони грішать — чи то таким, чи то іншим чином — вони можуть покаятися й і далі йти вперед, хоча бувають випадки, коли вони, метафорично кажучи, можуть втратити можливість самостійно увійти до Землі Обітованої.

Питання: Чому в Числах 14:34 Бог прирівняв один день розвідки до одного року покарання?

Відповідь: Писання цього не пояснює. Однак сорокаденна затримка за сорок днів загального непослуху здається дуже м’яким покаранням. Іноді, коли люди вирішують залишатися в тому самому стані й відмовляються йти вперед, щоб служити Богові, здається справедливим, щоб вони й надалі залишалися такими.

Питання: У Числах 14:34-35, оскільки всі дорослі, крім двох, померли в пустелі протягом цього сорокарічного періоду, де сьогодні знаходяться всі їхні кістки?

Відповідь: Якщо тіла не були глибоко поховані, то вони, ймовірно, розклалися або їх розірвали дикі тварини.

Питання: У Числах 15:5, 10, оскільки вживання вина [нібито] є поганим, чому ж вино приносили в жертву Богу?

Відповідь: Жоден вірш у Старому чи Новому Завіті не говорить, що пити вино — це погано. Проте багато віршів вчать, що напиватися — це погано. Див. обговорення 1 Тимофія 5:23 для додаткової інформації.

Питання: Чому в Числах 15:16 існує один закон як для ізраїльтян, так і для неізраїльтян, що мешкають на цій землі?

Відповідь: У судах не було дискримінації. Закони щодо вбивства, крадіжки, неправдивого свідчення тощо були однаковими як для ізраїльтян, так і для неізраїльтян. Свідчення неізраїльтянина вважалося рівноцінним свідченню ізраїльтянина, а свідчення жінки — рівноцінним свідченню чоловіка, на відміну від того, що відбувається в багатьох мусульманських країнах. Однак справді, неізраїльтяни, які жили в Ізраїлі, мусили дотримуватися деяких релігійних законів, але вони не були зобов’язані приносити жертви.

Питання: Чому в Числах 15:32–36 чоловіка вбили за те, що він збирав дрова в суботу?

Відповідь: Збирати дрова в інші дні було дозволено. Однак його дії в цей час свідчили про цілковите зневаження Божого закону. Саме за прояв зневаги, а не за збирання дров, цього чоловіка було побито камінням.

Питання: Що незвичайного є в уривку з Чисел 15:35-36?

Відповідь: Цей уривок побудований за принципом єврейського хіазму.

- І сказав Господь до Мойсея:

- - «Цього чоловіка неодмінно треба стратити.

- - - Уся громада має побити його камінням поза табором».

- - - Тож уся громада вивела того чоловіка за межі табору й

- - побило його камінням до смерті,

- як наказав Господь Мойсеєві.

Питання: Чому в Числах 16:6-7 Мойсей наказав їм покласти вогонь у кадильниці, адже він знав, що сталося з Надавом та Авіху?

Відповідь: Вони знали, що сталося з Надавом та Авіху, так само як і Мойсей. Вони все одно це зробили, бо були настільки налаштовані протистояти Мойсею. Можливо, Мойсей не був до них ані добрим, ані злим, але якщо вони хотіли поклонятися Богові по-своєму, Мойсей сказав: «Дійте, як хочете, і ми побачимо, що зробить Бог».

Питання: Що можна сказати про скаргу Датана й Авірама в Числах 16:13-14? Бог обіцяв їм, що вони увійдуть до землі, де тече молоко й мед, але в Числах 14:29-34 було чітко сказано, що Бог все-таки ніколи не приведе їх туди, а лише їхніх дітей.

Відповідь: Народ, безперечно, розумів цю обіцянку так, що ізраїльтяни увійдуть до Землі Обітованої, але не обов’язково кожен із присутніх доживе до того, щоб туди увійти. Бог не казав, що Він змушуватиме окремих людей увійти до Землі Обітованої. Коли вони відмовилися увійти, Бог покарав їхній відкритий бунт, назавжди поважаючи рішення народу, який повстав.

Якщо ви добровільно вирішите повстати проти Бога, Бог, можливо, згодом дарує вам серце, здатне до покаяння, щоб ви змогли повернутися до Нього пізніше. З іншого боку, Бог може цього не зробити, і Він не зобов’язаний це робити.

Питання: У Числах 16:31 Коре та його 250 послідовників були поглинуті землею, чи 250 послідовників згоріли до смерті, як зазначено в Числах 16:35?

Відповідь: Числа 16:31 показує, що земля поглинула Корея, Датана, Авірама та їхні родини. Числа 16:35 показує, що вогонь спалив інших 250 чоловіків, які не були родичами Корея.

Питання: Як у Числах 16:31–35 можна вважати справедливим те, що земля поглинула навіть найменших (Числа 16:27) із родини Корея, Датана та Авірама?

Відповідь: Це було справедливо, оскільки Бог має право призначити кожній людині той термін життя, який Він вважає за потрібне, і Він не зобов’язаний давати всім однаковий термін життя. Це дуже схоже на питання, чому Бог наказав вбити навіть немовлят-ханаанеїв. Відповідь див. у коментарі до книги Йошуа 6:21.

Питання: У Чис. 16:32 чи були вбиті всі чоловіки з роду Коре, чи лише деякі, як зазначено в Чис. 26:11?

Відповідь: Були вбиті всі чоловіки з роду Корея, які пішли за ним, але ті, хто не пішов за ним, не були вбиті. Числа 26:11 чітко показує, що деякі нащадки Корея не повстали і не були вбиті. Насправді пророк Самуїл походив від Корея (1 Хроніки 6:22-28).

Питання: Як у Числах 16:37-38 кадильниці бунтівників стали святими?

Відповідь: У Числах 16:39-40 пояснюється, чому Бог вирішив призначити їх для того, щоб їх пам’ятали як святі.

Походження: Це було принесено в жертву Богові.

Використання: Бронза використовувалася для облицювання жертовника.

Нагадування: Це мало бути знаком того, що ізраїльтяни не намагатимуться наблизитися до Бога по-своєму.

Немає жодних вказівок на те, що ці 250 чоловіків зробили більше поганого, ніж будь-хто інший. Однак вони думали, що можуть наблизитися до Бога своїм шляхом, а не Божим, покладаючись на власну праведність, а не на жертви, яких вимагав Бог. Люди й сьогодні намагаються робити подібні речі.

Питання: Чому в Числах 16:45-47 Бог почав вбивати всіх ізраїльтян?

Відповідь: Уся громада нарікала на Мойсея та Аарона. Хоча Божі дії захистили Мойсея та Аарона, Бог міг захистити їх і іншими способами. Головною метою того, що Бог послав надприродно швидку пошесть, здається, було покарання, щоб навчити ізраїльтян не очерствлювати свої серця у бунті проти Бога.

Питання: Оскільки в Числах 17:5 сказано, що Бог використав жезл Аарона, щоб зупинити нарікання ізраїльтян, то чому вони все одно нарікали в Числах 20:2-5?

Відповідь: Чудо з жезлом Аарона мало короткочасний ефект — воно зупинило їхнє нарікання в Числах 17. Насправді ізраїльтяни майже дійшли до протилежної крайності в Числах 17:12-13.

Коли пізніше ізраїльтяни нарікали в 20-му розділі Книги Чисел, той самий жезл було використано (Книга Чисел 20:8–9), щоб припинити їхнє нарікання.

На жаль, зовнішнє чудо з жезлом Аарона не змінило серця людей зсередини і не змогло назавжди припинити нарікання.

Питання: Як у Числах 17:8-10 зрізана гілка могла зацвісти й дати мигдаль, адже мигдалеве дерево не має такої властивості?

Відповідь: Бог, який наділив рослини здатністю рости й давати насіння, чудесним чином зробив це можливим.

Питання: Чому в Числах 18:1-2 Бог поклав на цих людей та їхніх синів відповідальність за свої речі?

Відповідь: Рід Аарона — це плем’я Леві, отже, це означає, що левіти, включаючи Аарона та його синів, були відповідальними за провини, скоєні проти скинії. Лише Аарон, його сини та їхні нащадки були відповідальними за провини, скоєні проти священства.

Ці люди не тільки несли відповідальність за те, що робили особисто, але й були відповідальними за провини проти святилища та священства. Люди не могли наближатися до Скинії без їхнього дозволу, тож якщо вони недбало ставилися до охорони Скинії і хтось інший осквернив її, вони також несли відповідальність за свою власну недбалість.

Питання: Що незвичайного є у вірші Чисел 18:2?

Відповідь: Числа 18:2 — це гра слів, де «приєднаються до вас» (weyillawu) є грою слів із «левіт» (lewi). Отже, надзвичайно буквальне тлумачення звучить так: «плем’я Леві… буде “леві” з вами».

Питання: Чому в Числах 19:8 священик був нечистим аж до вечора, якщо він виконував Божу волю щодо жертви червоної телиці?

Відповідь: Тут ми бачимо цікаву ситуацію, коли священик, слухняно виконуючи Божу волю, стає нечистим. Там не сказано, що священик згрішив або що Бог був незадоволений ним, а лише те, що він був нечистим і певний час не міг наближатися до священних речей. Отже, існує чітка відмінність між обрядовою нечистістю та особистою провиною.

Коли Ісус помер на хресті, Він на деякий час став нечистим в очах Бога-Отця. Це було зроблено в послуху, щоб взяти на Себе покарання за наші гріхи. Ісус не був грішним, і сатана не «увійшов в Ісуса», як вчать деякі секти; скоріше, Ісус просто став нечистим.

Питання: У Чис. 20:1 Кадеш знаходився в пустелі Зін, чи в пустелі Паран, як сказано в Чис. 13:26?

Відповідь: На Синайському півострові було чотири пустельні регіони:

Пустеля Шур на північному заході, що межувала з Єгиптом на заході, річкою Єгипту на сході та Елімом на півдні. Буття 16:7; 20:1; 25:18; Вихід 15:22; 1 Самуїл 15:7; 27:8

Пустеля Сін на південному заході. Згідно з Вихід 16:1, вона розташовувалася між Елімом [на півночі] та Синаєм [на сході]. Про пустелю Сін також згадується у Вихід 17:1 та Числа 33:11,12.

Пустеля Паран на південному сході. Вона межувала з пустелею Сін на північному сході та Кадешем на заході. Буття 21:21; Числа 10:12; 12:16; 13:3,26; Повторення Закону 1:1; 33:2; 1 Самуїл 25:1; 1 Царів 11:18.

Пустеля Зін на північному сході, що простягалася до Мертвого моря та Араби на сході та міста Кадеш на заході. Числа 13:21; 20:1; 27:14; 33:36; 34:3,4; Повторення Закону 32:51; Йошуа 15:1,3

Кадеш знаходився на межі пустелі Паран та пустелі Зін.

Питання: У Числах 20:8 чи слід перекладати займенник як «його», як це зроблено в КJV, чи як «його», як в інших перекладах?

Відповідь: З граматичної точки зору, це гебрейське займенник можна правильно перекласти як «його», так і «її». Але в цьому контексті, ймовірно, слід вживати «її», оскільки Мойсею наказано говорити до скелі.

Питання: Чому в Числах 20:10-13 Бог розгнівався на Мойсея, адже той зробив те, що Бог йому наказав?

Відповідь: Мойсей вчинив правильно, але мав неправильне ставлення, і він продемонстрував це неправильне ставлення іншим. Замість того, щоб ударити по скелі як чудо, яке привернуло б увагу до милосердного забезпечення Бога, Мойсей, очевидно, ударив по скелі ніби в гніві, кажучи: «Послухайте ж, ви, бунтівники…»

З цього ми маємо винести урок. Якщо ми робимо те, чого хоче Бог, але з неправильним ставленням, Бог теж не задоволений нашими вчинками.

Питання: У Чис. 20:12 Мойсею було заборонено увійти до Ханаану через невіру, чи через непокору (Чис. 27:12–14), чи через гріх (Втор. 32:51–52), чи через необачні слова (Пс. 106:32–33)? (Це запитання поставив атеїст.)

Відповідь: Був лише один випадок — біля вод Мериби, і всі чотири вірші описують одну й ту саму причину.

У Числах 20:12 сказано, що Мойсей не повірив Богові, щоб вшанувати Його в очах ізраїльтян.

У Числах 27:12-14 сказано, що Мойсей повстав проти Божого наказу шанувати Його.

У Повторенні Закону 32:51 сказано, що Мойсей згрішив проти Бога, бо не вшановував Бога серед ізраїльтян.

У Псалмі 106:32-33 сказано, що вони (ізраїльтяни) повстали проти Божого Духа біля вод суперечки (Меріба), і тому Мойсей висловився необачно.

Усі ці вірші передають єдине послання. Ізраїльтяни сперечалися з Мойсеєм (Числа 20:2-5, Псалом 106:33), а Мойсей не вірив у Боже забезпечення (Числа 20:12). Його необачні слова (Числа 20:10; Псалом 106:33) не виявляли поваги до Бога серед ізраїльтян (Числа 20:12; 27:12-14; Повторення Закону 32:51).

Немає сумнівів щодо того, що сталося, а останні три уривки є просто нагадуванням про те, що люди могли прочитати самі в Числах 20.

Питання: У Числах 20:16 — чи ангел вивів ізраїльтян з Єгипту, чи це був Сам Бог у Вихід 3:8?

Відповідь: У багатьох віршах сказано, що саме Бог вивів їх з Єгипту. У Числах 20:16 на івриті сказано, що Бог послав ангела і [*] вивів нас з Єгипту. Слово [*] у цьому вірші не промовляється і може стосуватися як ангела, так і самого Бога.

[*] насправді не потрібно вказувати, оскільки це вірно в обох випадках. Бог міг наказати Своїм ангелам створити хмару та стовп вогню, а також послати сильний вітер, який розступив Червоне море. Сам Бог брав участь у цьому щонайменше двома способами.

1. Ангели діяли у повній покірності Божим наказам.

2. Сам Бог також був присутній там, що, можливо, пояснює суворість покарання за їхній гріх.

Питання: Які є позабіблійні докази того, що Валаам був реальною особою (Числа 20–24)?

Відповідь: У 1967 році в Долині Йордану, у місті Бейр-Аллах (або Дейр-Алла), археологи знайшли вправу на письмо школяра, в якій тричі згадується Валаам, син Беора. За допомогою радіовуглецевого аналізу її датування було встановлено на 800/760 рр. до н. е. Ця знахідка була вперше опублікована в 1976 році. Див. також: J. Hoftijzer, «Пророк Валаам у арамейській написи VI століття», у журналі «Biblical Archaeologist» 39 (1976), с. 11–17, та Jo Ann Hackett, «Текст про Валаама з Дейр-‘Алли» (1984).

Див. теорію J.E.P.D. Вальтера Кайзера-молодшого у «The Expositor’s Bible Commentary», т. 4, с. 759, або в «The NIV Study Bible», с. 223, або прослухайте аудіозапис Джона Анкерберга «Розвінчання теорії J.E.P.D.» Вальтера Кайзера-молодшого.

Питання: У Чис. 21:6, 8 у якому сенсі ці змії були «вогняними»?

Відповідь: Це не обов’язково означає, що вони світилися або мали яскраво-червоний колір. Натомість це означає, що їхній укус відчувався як вогонь.

Питання: Чому в Числах 21:9 ізраїльтянам довелося дивитися на мідного змія після укусу, адже це схоже на ідолопоклонство?

Відповідь: Бог наказав їм дивитися на мідного змія на жердині, щоб вони одужали від укусу змії. Однак пізніше люди справді перетворили це на ідола, називаючи мідного змія ім’ям Нехуштана. Через це ідолопоклонство Єзекія наказав знищити змія (2 Цар. 18:4).

Першим автором, який, як відомо, відповів на це заперечення, був Тертуліан у праці «П’ять книг проти Маркіона», книга 2, розд. 22, с. 314 (207/208 р. н. е.). До цього про це також писали в «Посланні Варнави» (бл. 70–130 рр. н. е.), розділ 12, стор. 145, та в «Першій апології» Юстина Мученика (150 р. н. е.), розділ 50, стор. 183, але, судячи з усього, вони не бачили в цьому жодної проблеми, яку слід було б обговорювати.

Питання: Що таке «Книга воєн Господніх» у Числах 21:14?

Відповідь: Ми знаємо про цю книгу лише з її згадки в Біблії. Ця книга, очевидно, містила фактичні історичні подробиці цих подій. Немає жодної згадки про те, що це було Слово Боже або що вона мала б бути включена до Святого Письма.

Питання: Хто такий Хемош у Чис. 21:29 та Єр. 48:46?

Відповідь: Хемош був ідолом Моава. У 2 Царів 3:27 сказано, що Хемошу приносили в жертву немовлят.

Питання: Що незвичайного в цьому виразі в Чис. 22:1; 26:3; 31:12; 33:48; 34:15; 35:1 та 36:13?

Відповідь: Фраза «Йордан Єрихонський» є незвичайним способом опису цієї річки. Можливо, це просто опис місця, де протікала річка Йордан, але у примітках до перекладу NIV зазначено, що це може бути дуже давня назва цієї річки.

Питання: Чи є в Числах 22:5 якісь позабіблійні свідчення про рідне місто Валаама — Петхор?

Відповідь: Можливо, так. У написі Салманасара II згадується місто на річках Євфрат і Сагур, трохи на захід від Кархеміша, яке називалося Пітру, і це може бути саме Петхор. У «Довіднику по Біблії» Азімова (с. 183) також зазначається, що єгиптяни називали це місто Педру.

Питання: У Чис. 22:5–7, чи був Валаам насамперед істинним пророком Божим, якого збила з шляху жадібність, чи він був насамперед язичницьким віщуном, через якого в цій ситуації промовляв Істинний Бог?

Відповідь: Писання цього не вказує. Однак, з огляду на злі поради, які він пізніше дав, серце Валаама, безсумнівно, не було налаштовано на Бога та Його народ. Якщо можна покладатися на знайдене шкільне завдання, датоване 800/760 р. до н. е., то, здається, Валаам був язичницьким віщуном, через якого в цей час промовляв Істинний Бог.

Питання: Як у Числах 22:7 Бог міг дати пророцтво тому, хто займався ворожінням?

Відповідь: Бог може дати пророцтво тому, кому забажає. Писання не вказує, чи Валаам спочатку займався ворожінням, чи спочатку отримав пророцтво, і могло бути по-різному.

Якщо Валаам спочатку намагався займатися ворожінням, звертаючись до Істинного Бога, то Бог дозволив йому це робити через його невігластво і не виправив його в той час.

Якщо ж Валаам спочатку отримав дар пророцтва, а згодом згрішив, намагаючись «посилити та розширити» свій пророчий дар за допомогою ворожіння, це було б прикладом того, що Бог не забирає наших дарів, коли ми грішимо. Дещо подібний приклад: коли Ісус зцілив десять прокажених у Луки 17:12-17 і лише один повернувся, щоб подякувати Йому, Ісус запитав, де інші дев’ять, але Він не «зцілив» їх спеціально.

Питання: У Числах 22:7, коли Валаам використовував ворожіння, щоб проклясти інших людей, окрім ізраїльтян, чи спрацьовували його прокляття?

Відповідь: Хоча люди, які заплатили Валааму, вважали, що прокляття можуть спрацювати, Святе Письмо не вказує, чи справді вони спрацювали, чи ні. Принаймні стосовно Ізраїлю Валаам знав, що його прокляття були марними.

Див. розділ «Астрологія та паранормальні явища», щоб дізнатися більше про точку зору, згідно з якою жодне з проклять Валаама не було ефективним, окрім як у вигляді ефекту плацебо.

Питання: Чому в Числах 22:12–17 Бог дуже розгнівався на Валаама, хоча й дозволив йому піти?

Відповідь: Заради грошей Валаам хотів максимально наблизитися до непокори Богу. Як зазначено у книзі «Відповіді на 735 загадкових біблійних питань» (с. 74–75), Бог дав йому дозвіл, але не вказав, що робити. Хоча Валаам дотримався Божого наказу не проклинати Ізраїль, він порадив Валаку, як морально розбестити ізраїльтян і змусити їх накликати на себе Боже незадоволення (Числа 31:16; 25).

П: Чому в Числах 22:22–33 Бог розгнівався на Валаама, якщо той, здавалося б, підкорився Йому?

Відповідь: Прочитання всього розділу дає уявлення про те, якого роду послуху бажає Бог. Валаам ніколи не вчинив жодного вчинку, який би прямо суперечив Божій волі. Однак, коли прийшли посланці, Валаам не сказав їм, щоб вони йшли геть, і що він не бажає йти з ними, бо це не сподобається Богу. Натомість, хоча Валаам і знав, чого хоче Бог, він сказав, що хоче піти з ними, але Бог відмовив йому. Валаам намагався триматися якомога далі від того, чого хотів Бог, не порушуючи при цьому прямо Божого наказу. Ось чому Бог розгнівався на нього.

Детальніше про це див. «Енциклопедію біблійних труднощів» (с. 140) та, особливо, «Складні вислови Біблії» (с. 166–168).

Питання: Чи є розмовляючий віслюк у Числах 22:27–28 абсурдом? (Так стверджує один мусульманин.)

Відповідь: Якщо людина справді вірить, що Бог є Всемогутнім, то Бог може зробити що завгодно.

Мусульманин може й не знати, що міститься в його власних хадисах. «Пророк зазвичай стояв біля стовбура фінікової пальми (під час проповіді). Коли для нього поставили кафедру, ми почули, як той стовбур плакав, наче вагітна верблюдиця, аж поки Пророк не зійшов з кафедри й не поклав на нього руку». (Бухарі, т. 2, книга 13, розд. 24, № 41, с. 19). Я не вірю, що це сталося, але не заперечую, що Всемогутній Бог мав силу зробити так, щоб це (або будь-що інше) сталося.

Питання: У Числах 22:34 чи послухався Валаам Бога, кажучи лише те, що Бог наказав йому сказати?

Відповідь: Згідно з Числами 22:38, у той момент Валаам дійсно був слухняний. Однак дещо пізніше він дав злу (хоча й правильну) пораду щодо того, як відвернути ізраїльтян від Бога.

Питання: Чи правда, що, як стверджується у скептичному «Посібнику з Біблії» Азімова (с. 185), Баал, що означає «Господь», ніколи не був ім’ям якогось конкретного бога?

Відповідь: Ісаак Азімов наводить тут неправдиву інформацію. Окрім Біблії, угаритська література згадує конкретного ідола на ім’я Баал, як зазначається у «Словнику біблійної археології» Вікліфа (Wycliffe Dictionary of Biblical Archaeology), с. 121. На с. 593 один із текстів має назву «Епос про Баала».

Питання: Чому в Числах 23:10 пророцтво Валаама про те, що він помре смертю праведника, однозначно не справдилося?

Відповідь: Валаам радив моавітянам і мідіанитянам відвернути ізраїльтян від Бога, надіславши до них своїх жінок для статевих стосунків (Числа 31:16). Ізраїльтяни стратили Валаама згідно з Числами 31:8 та Ісуса Навина 13:22.

Валаам не висловлював пророчого факту, а лише своє бажання померти смертю праведника. Його бажання не здійснилося через його власний гріх. Так само й сьогодні люди можуть щиро мати добрі бажання, які не збуваються через їхню власну провину.

Питання: Чому в Числах 23:24 Валаам пророкував, що ізраїльтяни будуть подібні до лева, який п’є кров своєї здобичі, адже пити кров заборонено?

Відповідь: Леви вбивали нечистих тварин, а також пили їхню кров. І те, і інше було заборонено людям, хоча не левам. Справа була не в тому, щоб жити, як лев, а в тому, що ізраїльтяни будуть у бою такими ж сильними й лютими, як лев.

Питання: Що в Числах 23:19 сказано про концепцію Бога, яка лежить в основі мормонізму (Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів), а саме: «як людина є, так колись був Бог; як Бог є, так може стати людина»?

Відповідь: На відміну від мормонської теології, там сказано, що

а) Істинний Бог не є людиною.

(Мормон міг би сказати, що Бог більше не є людиною, але колись був людиною, а тепер є прославленою людиною. Хоча я ніколи не чув, щоб мормон використовував цю фразу.)

б) Істинний Бог не є сином чи нащадком людини, що в обох випадках виключає пункт а).

Див. також 1 Самуїла 15:29 та наступне запитання.

П: Які відповіді дають мормони щодо Чис. 23:19?

Відповідь: Один мормон, з яким я розмовляв, здавався дуже шанобливим до Біблії. Однак, коли я попросив його прочитати цей вірш, не даючи жодних пояснень, він сказав: «Ну, ну, це просто неправильно». Ми більше не розмовляли, але я відчув, що виконав своє завдання. Я показав йому різницю між Біблією та тим, чого його навчив мормонізм, і тепер він мав зробити вибір.

Я розмовляв із більшою кількістю мормонів, ніж можу пригадати, про цей вірш, а також про 1 Самуїла 15:29, і, за одним винятком, жоден із них не мав відповіді.

Однак один мормонський місіонер, з яким я розмовляв, мав відповідь. Він сказав, що цей вірш означає: «Бог не є такою людиною, щоб брехати, ані таким сином людським, щоб каятися».

Тут слід зазначити кілька моментів:

1. Слів «такого роду» немає в гебрейському тексті.

2. Це нове тлумачення «такого, як» було невідомим жодному єврейському, християнському та навіть єретичному автору аж до появи мормонізму в XIX столітті.

3. Оскільки жоден віруючий, що розмовляє івритом чи грецькою, не зрозумів би цей вірш таким чином, то, якби це було правильним тлумаченням, це був би «таємний код», зрозумілий лише мормонам.

Будьте обережні, якщо для того, щоб ваша теологія вижила, вам доводиться тлумачити речення іноземною мовою таким чином, що серед носіїв цієї мови не знайдеться жодного, хто б його так сприйняв.

Питання: Чому в Числах 23:19 ми маємо звертати увагу на слова людини, яка займалася ворожінням?

Відповідь: Хоча пізніше Валаам вчинив великий гріх, у той момент, коли він говорив ці слова, Валаам виголошував те, що Бог поклав йому в уста (Числа 23:16), і лише те, що Бог поклав йому в уста (Числа 22:38).

Питання: Чому в Числах 23:19 сказано, що Бог не кається / не змінює Свого рішення, тоді як у 1 Самуїла 15:35 та Вихід 32:14 сказано, що Він це робить? (так сказав один мусульманин)

Відповідь: Божа воля, що відкривається, часто є ситуативною та обумовленою, і іноді її пояснюють як антропоморфний вираз.

Своєчасна: Бог сказав непокірному поколінню, що не піде з ними. Усі вони померли, а Бог пішов із наступним поколінням.

Умовна: Багато Божих погроз чи обіцянок містять явну або приховану умову. Деякі приклади прихованих умовних погроз можна знайти в книзі Йони 3 та в Буття 20:3.

Антропоморфні: Бог, який перебуває поза часом, уже знав, що вони зроблять, і Він уже знав, що зробить Сам. Однак людям іноді важко це усвідомити й водночас зрозуміти, що люди все одно мали реальний вибір. Звісно, якби Бог просто сказав їм, що вони точно зроблять і що Він точно зробить, це обмежило б їхній вибір.

Людині не обов’язково погоджуватися з концепцією того, що Бог перебуває поза часом, або навіть розуміти її. Їй не потрібно розмірковувати над позачасовістю, перш ніж Бог почне спілкуватися з нею змістовно. Бог спілкується з людьми в термінах, зрозумілих для всіх.

Питання: Як Агаг міг бути живим у цей час, згаданий у Числах 24:7, адже, згідно з 1 Самуїла 15:8, Агаг жив за часів царя Саула?

Відповідь: Є дві можливі відповіді.

Два царі з однаковим ім’ям: Царі, що носять ім’я попереднього царя, — не рідкість. Прикладами є багато британських королів на ім’я Генріх, двоє північноізраїльських царів на ім’я Єровоам, двоє фінікійських царів на ім’я Хірам та багато єгипетських фараонів на ім’я Тутмос і Рамзес. Отже, Агаг за часів Саула був наступником Агага, згаданого тут. Отже, це питання схоже на запитання: «Як Генріх [Восьмий] Англії міг стратити своїх дружин, якщо Генріх [Перший] помер за століття до їхнього народження?»

«Агаг» — титул, подібно до «фараона»: у фінікійському «Corpus Inscriptionum Semiticarum I 3196» згадується Агаг у інший час і в іншому місці, ніж ці два Агаги. Ми не знаємо багато про амаликітян, і «Агаг» міг бути титулом правителя амаликітян, так само як «фараон» був титулом правителя Єгипту. Коментар до Старого Завіту Кейля-Деліцша, т. 1, с. 189, підтримує цю точку зору.

Питання: Чому в Числах 24:8 та Ісаї 34:7 деякі англійські переклади називають це «єдинорогом»?

Відповідь: Вони перекладають це неправильно. У Повторенні Закону 33:17 вжито те саме гебрейське слово, і тварина має більше ніж один ріг.

В арабській пустелі мешкає вид антилопи, який називається орікс; хоча вона має два довгі прямі роги, вони розташовані близько один до одного, і збоку здається, ніби у неї лише один ріг. Можливо, саме звідти й походить європейська легенда про єдинорогів.

Див. Стівен Цезар «Зоологія в П’ятикнижжі: три нібито помилки», «Наука, наукові дослідження та Святе Письмо» у виданні «The Christian News», 2 липня 2001 р., с. 26. Див. також Хох, Е. (1979) «Роздуми про доісторичне життя в Умм-ан-Нарі (Труціальний Оман) на основі залишків фауни третього тисячоліття до н. е.». У збірці «South Asian Archaeology», 1977 р. А також Гаррісон, Д.Л. та П.Дж.Дж. Бейтс (1991) «Ссавці Аравії», 2-ге вид. Севеноукс, Кент (Англія): Зоологічний музей Гаррісона.

Питання: Про кого йдеться у пророцтві в Числах 24:17?

Відповідь: Є два тлумачення.

Безпосереднє: Пророцтво стосується безпосереднього знищення Моава та Едома, а також царя Давида або племені Юди.

Месіанське: Це, ймовірно, також є передвіщенням Ісуса, також з Юди, який мав прийти й знищити всі війська, зібрані проти Нього. Есени та інші також вважали це месіанським пророцтвом. Симон бар Косіба, який очолив повстання проти римлян у 132–135 рр. н. е., називався «Бар-Кохба», або «син зірки», саме через цей вірш.

До авторів, які розглядали це як месіанське пророцтво, належать Юстин Мученик (писав приблизно 138–165 рр. н. е.), Атанасій (296–373 рр. н. е.), а також єврейські твори «Таргум Онкелос», «Таргум Йонатан» та Єрусалимський Талмуд, Тааніт 68:4; «Дебарім Рабба» (розділ 1), «Песікта Сотарта» 58:1. Серед Сувоїв Мертвого моря — «Дамаський документ» (CD 7:9–20) та «Сувій війни» (1 QM:7).

Питання: Як у Числах 24:24 кораблі можуть прийти й нанести шкоду Ашшуру, якщо Ашшур був містом, розташованим у глибині суші?

Відповідь: У Числах 24:24 йдеться про «Ашшур», а не про безпосереднє оточення міста «Ашшур». І фінікійці, і греки були постійною проблемою для Ассирійської імперії. Щоб дати вам уявлення про вплив Фінікії, у «Новому біблійному словнику» (1978) на стор. 1194 зазначено, що фінікійці навіть вели торгівлю з Індією. Більше про фінікійців див. у журналі «National Geographic» за серпень 1974 р., с. 149–189.

Питання: Що незвичайного у виборі слів у Числах 25:1?

Відповідь: Можливо, тут має місце гра слів або двозначність. Хоча слово «wayyahel» означає «почав», корінь «halal» означає «забруднювати, оскверняти або зневажати».

Питання: Чому в Числах 25:7–13 Бог похвалив Фінеаса за вбивство Козбі та Зімрі?

Відповідь: У відповіді слід врахувати п’ять моментів.

1. Народ мав незабаром розпочати серйозне завдання — вторгнення в Землю Обітовану. Фінеас показав, що розумів серйозність Божої святості. У підступний спосіб Валаам також розумів важливість святості. Саме тому Валаам дав дієву пораду щодо заподіяння шкоди ізраїльтянам. Однак Валаам був убитий разом із Козбі та Зімрі в Числах 31:8.

2. Винні у злочині, що карається смертю, за сексуальну розпусту.

3. Можливо (хоча це й не доведено), що ця розпуста могла бути пов’язана з релігійними обрядами.

4. Злочин був тим серйознішим, що скоєно його нахабно й зухвало на очах усього збору.

5. Фінеас не був самоуправцем. Оскільки злочин був караний смертю, а Фінеас, як священик, займав авторитетну посаду, він виконував Божий закон для ізраїльтян.

Питання: Чи слід нам вивчати ці родоводи в Чис. 26:5–50; 57–62, оскільки в 1 Тим. 1:4 і Тит. 3:9 сказано, що не слід приділяти надмірної уваги родоводам?

Відповідь: Ми повинні поважати Боже Слово, навіть якщо не бачимо причини, чому Бог хоче, щоб ми його читали. Ці генеалогії, ймовірно, мали велике значення для старозавітних євреїв, які їх читали. Однак ми не отримуємо з них такої ж кількості мудрості, виправлення та заохочення, як з інших видів біблійних віршів. У 1 Тимофія 1:4 сказано, що ми не повинні присвячувати себе нескінченним генеалогіям.

Питання: Чому в Числах 26:14–18 та Числах 1 плем’я Симеона втратило близько 60 % своїх членів?

Відповідь: Більшість племен втратили кілька членів, оскільки загальна кількість зменшилася з 603 550 до 601 730. Однак, як зазначається у «Довіднику Азімова з Біблії» (с. 166, ), чисельність племені Симеона зменшилася з 59 300 до 22 200. Про це також згадується у «Біблійному словнику Вікліфа» (Wycliffe Bible Dictionary), с. 1592, де вказується, що ймовірною причиною є те, що багатьох із них, можливо, було страчено разом із їхнім вождем Зімрі під час події, пов’язаної з Ваалом Пеором, описаної в Книзі Чисел 25:1–15.

Питання: Чому в Числах 26:51 ця цифра — 601 730 — майже збігається (на 0,3 % менше) з цифрою 603 550 чоловіків, зафіксованою під час перепису, проведеного понад сорок років тому (Числа 2:32)?

Відповідь: Писання не пояснює, чому ці цифри настільки близькі, але можна виділити дві супутні причини:

Людська: Блукання пустелею, битви та пошесті забрали свою данину з ізраїльтян, і тому їхня чисельність не зростала.

Божественна: Якби число було більшим, вони могли б вважати, що додаткові сорок років блукання були корисними, оскільки у них було більше воїнів. Якби число було значно меншим, то або Бог мав більше воїнів, ніж було потрібно спочатку, або у них було занадто мало воїнів для бою. Те, що ці числа майже однакові, свідчить про те, що їхня непокора та покарання не допомогли їм і не зашкодили їм щодо кількості воїнів.

Питання: Чому в Числах 27:5 Мойсей мусив запитувати Господа, замість того щоб просто розумно вирішити їхню справу?

Відповідь: Хоча ми не знаємо подробиць цього конкретного випадку, загалом існує щонайменше чотири причини, чому добре молитися й звертатися до Господа.

1. Можливо, Мойсей уже відчував, що вони повинні отримати спадщину, але все одно молився, бо усвідомлював, що він не безгрішний і може помилятися.

2. У інших народів існують різні уявлення щодо спадщини для жінок. Наприклад, в ісламі дочки отримують лише половину спадщини, що належить синам (Сура 4:11). У деяких культурах жінки взагалі не могли успадковувати.

3. Існував прецедент: Іов залишив спадщину своїм дочкам (Іов 42:15). Іноді така людина, як Мойсей, може вже мати правильне уявлення, але все одно потребує Божого керівництва щодо деяких деталей. Наприклад, хоча дочки Зелофехада та їхні нащадки успадкували землю назавжди, вони мусили виходити заміж у межах племені згідно з Числами 36:6-9.

4. Навіть якби Мойсей уже точно знав, що робити, знав усі деталі до дрібниць і був упевнений у цій інформації, звернення до Господа в молитві та очікування відповіді не лише вшановувало Бога й визнавало, що Бог знає краще за нього, а й показувало іншим, хто міг мати іншу думку, що Мойсей не приймав рішення поспіхом.

Питання: Яким є короткий виклад жертвоприношень, які Бог заповідав у 28-му розділі Книги Чисел?

Відповідь: Існували жертви, пов’язані з певними подіями та обставинами, та жертви, що приносилися у визначений час. У 28-му розділі Книги Чисел йдеться про жертви, що приносилися у визначений час. Це:

Щоденні: (Вихід 29:38-42; Числа 28:3-8)

Щотижневі: (Левит 23:3; Числа 28:9-10)

Щомісячні — на новий місяць: (Числа 28:11-15)

Свято Незаквашеного Хліба та Пасха (Левит 23:4-14; Числа 28:16-25; Повторення Закону 16:1-8)

Свято Тижнів (П'ятидесятниця) (Левит 23:15-21; Числа 28:26-31; Повторення Закону 16:9-12)

Свято труб (Левит 23:23-25; Числа 29:1-6)

День Покаяння (Левит 16:1-28; 23:26-32; Числа 29:7-11)

Свято Кучок (Левит 23:33-39, 43; Числа 29:12-38; Повторення Закону 16:13-17)

Див. «Коментар до Біблії: Старий Завіт», с. 248, де наведено дуже детальну таблицю календарних жертвоприношень.

Питання: Чому в Числах 30:1–15 Бог дав ці правила щодо обітниць, якщо через століття в Якова 5:12 сказано, що не слід присягатися взагалі?

Відповідь: У Посланні Якова 5:12 йдеться про складання присяги, а не про будь-які обіцянки. Книга Чисел 30:1-15 має більш загальний характер і стосується давання обіцянок, незалежно від того, чи супроводжуються вони присягою, чи ні.

Питання: Чому в Числах 30:3-16 сказано, що обітницю жінки може скасувати її батько або чоловік? (Це запитання поставив мусульманин.)

Відповідь: Обітниці заміжніх жінок, а також жінок, які ще не вийшли заміж (і, ймовірно, мешкають у батьківському домі), могли бути скасовані відповідно їхнім чоловіком або батьком. У стародавньому світі саме чоловік або батько був головним годувальником, а обітниця могла обійтися дорого. Однак, як зазначено на сторінці 75 книги «735 відповідей на складні біблійні запитання»: «Важливо зауважити, що на вдову чи розлучену жінку, яка була самодостатньою, таких обмежень не накладалося. Отже, це правило щодо обітниць аж ніяк не було зневагою до жінок. Натомість воно просто відображало економічні реалії того часу та турботливу участь Бога в кожній дрібниці життя Його народу».

Це дійсно свідчить про верховенство батька в родині та чоловіка над дружиною. Мусульмани загалом (за винятком цього) не мали б з цим жодних проблем. Оскільки він захотів порушити це питання, нехай пояснить наступне з точки зору ісламу.

Дружина не може дотримуватися (добровільного) посту або впускати когось до свого дому без дозволу чоловіка. Абу Дауд, т. 2, № 2452, 2453, с. 677–678. (Добровільний означає такий, що виходить за межі обов’язкового.)

Поза Рамаданом дружина може постити лише з дозволу чоловіка. Ібн-і-Маджа, т. 3, № 1761–1762, с. 62

Мухаммед не дорікав чоловікові, який бив свою дружину за те, що вона додатково молилася та постила. Абу Дауд, т. 2, № 2453, с. 677–678

Чоловіки вказують своїм дружинам, коли їм слід приймати ванну. «Якщо хтось змусить (свою дружину) вмитися, а сам вмиється у п’ятницю, вийде рано (на п’ятничну молитву), відвідає проповідь від самого початку, йдучи пішки, а не їдучи, займе місце поруч з імамом, уважно слухатиме і не вдаватиметься до пустослів’я, то за кожен зроблений крок він отримає нагороду, рівну річному посту та нічним молитвам». Абу Дауд, т. 1, № 345, с. 91. Про нагороду для дружини прямо не згадується.

Жінка не повинна дарувати подарунки зі спільного майна з чоловіком. Абу Дауд, т. 2, № 3539, с. 1006. Це, як правило, пов’язано з тим, що жінці бракує мудрості та розсудливості. Абу Дауд, т. 2, примітка 2991, с. 1006.

Дружина не може дарувати подарунок без згоди чоловіка. Ібн-і-Маджа, т. 3, № 2388, с. 423

Питання: Чи була війна з мідіанітами, описана в Числах 31:1–24, вигаданою історією, покликаною приховати безрезультатну війну з моавітами, як стверджується в «Довіднику Азімова по Біблії», с. 190?

Відповідь: Ізраїльтяни воювали з мідіанітянами через події, описані в Книзі Чисел 22:4 та 25:14–18. Як завжди, Асімов не наводить жодних доказів на підтвердження свого твердження. Однак здоровий глузд підказує: якщо стародавні народи протягом багатьох років жили поблизу один одного, то вони або ставали друзями, або між ними відбувалися сутички. Ізраїльтяни та мідіанітяни ніколи не стали друзями.

Питання: Чому в Числах 31:1-24 праведний і добрий Бог наказав ізраїльтянам знищити мідіанців?

Відповідь: Ізраїльтяни воювали з мідіанітянами через події, описані в Числах 22:4 та 25:14-18.

Бог є Святий, і знищення зла відповідає Його праведності, доброті та святості. Згідно з Книгою Буття 25:1-4, мідіани походили від Авраама. Їхні предки не лише знали про Бога Авраама, але й перестали слідувати за Ним, а ще навмисно спокушали ізраїльських чоловіків до гріха.

Інші народи в інших частинах світу, можливо, були такими ж поганими, як і мідіаніти, але їх не знищили одразу. Однак мідіаніти знали більше, оскільки походили від Авраама, а з більшим знанням приходить і більша відповідальність. (Див. Римлянам 4:15; 5:12; ~Івана 9:41) Крім того, Бог є справедливим, але Він не обов’язково діє рівноправно в цьому житті. Бог все виправить у день суду, але до того часу деякі люди гинуть, хоча їх слід було б пощадити, а інші, яких слід було б знищити, на деякий час уникають загибелі.

Питання: Чи зміцнила згадка про подію біля Пеора (Числа 31:16) позицію пізніших яхвістів проти міжетнічних шлюбів?

Відповідь: Азімов припускає, що Старий Завіт не походить від Бога. Він намагається вбачати в ньому політичну боротьбу між тими, хто був проти міжетнічних шлюбів, і тими, хто їх підтримував.

Хоча в Старому Завіті й відбувалися суперечки між ізраїльтянами, які серйозно ставилися до дотримання Божого Закону, та тими, хто цього не робив, рання дата створення книги « » («Книга Буття») передувала появі тих політичних угруповань, які намагається вигадати Азімов.

Питання: Чому в Числах 31:17 вбивали немовлят-хлопчиків з народу мідіанців?

Відповідь: Це дуже схоже на питання, чому Бог наказав вбити навіть немовлят-ханаанеїв. Відповідь див. у коментарі до книги Йошуа 6:21, а також у наступному питанні.

Питання: Чому в Числах 31:17-18 вбивали всіх мідіанських хлопчиків, а не незайманих жінок і маленьких дівчаток?

Відповідь: Писання цього не пояснює. Можливо, оскільки родовід ізраїльтян простежувався через чоловіків, хлопчики не могли б так само добре вписатися в суспільство, оскільки вони не належали до дванадцяти племен, а усиновлення не було їхнім звичаєм.

Святе Письмо тут лише чесно повідомляє про те, що наказав Мойсей. Немає жодних вказівок на те, що Бог схвалював чи засуджував це. Див. також наступне запитання.

Питання: Чому в Числах 31:17-18 Мойсей наказав залишити молодих жінок-полонених з сексуальних міркувань? (Це запитання поставив атеїст.)

Відповідь: По-перше, вираз «з сексуальних міркувань» є натяком, якого немає в Писанні. Ці воїни були ізраїльтянами, а не мусульманами (до яких, судячи з усього, деякі американські атеїсти ставляться не так вже й суворо).

Жінки мали стати рабинями, і чоловіки могли одружитися з ними, якщо бажали. Однак щодо чоловіків, які вступали у статеві стосунки з жінками, навіть полоненими, не стаючи їхніми чоловіками, Біблія каже, що їх слід було карати смертю.

Питання: Чому в Числах 31:18 чоловіки, навіть одружені, могли залишати полонених жінок собі, якщо в Виході 20:14 та Повторенні Закону 5:18 наказано людям не чинити перелюбу?

Відповідь: Шлюб — це не перелюб. У цьому питанні законний шлюб із полоненою жінкою плутають із перелюбом. У разі одруження з жінкою, чи то полоненою, чи вільною, діти вважалися законними, носили ім’я батька і належали до його родового племені. Щодо спадкування, підозри у перелюбі та інших питань, дружина, яка раніше була полоненою, мала всі права дружини, яка ніколи не була полоненою.

Питання: Чому в Числах 31:18 та інших уривках ізраїльтянам дозволялося одружуватися з полоненими жінками?

Відповідь: Климент Олександрійський у праці «Стромати» (193–202 рр. н. е.), книга 2, розділ 18, стор. 367, добре пояснює цей звичай. «Крім того, забороняється статевий зв’язок із полоненою жінкою з метою її знеславлення. “Але дайте їй, — сказано там, — тридцять днів на жалобу за її бажанням, і, змінивши її одяг, живіть з нею як із законною дружиною”. … Чи бачите ви поєднання людяності з стриманістю? Господареві, який закохався у свою полонену служницю, не дозволяється задовольняти свою пристрасть, але його жагу стримують , встановлюючи певний проміжок часу; крім того, полоненій обстригають волосся, щоб присоромити ганебне кохання: адже якщо його спонукає до шлюбу розум, він залишиться з нею навіть після того, як вона стане спотвореною [обстриженою]».

Питання: Чому в Числах 32:1-2 Рувим і Гад оселилися за межами Землі Обітованої?

Відповідь: З меж, зазначених у Числах 34:12, ясно випливає, що це було за межами Землі Обітованої. Прагматичні причини, через які вони оселилися на східному березі річки Йордан, такі:

1. Ця земля вже була завойована,

2. Вони побачили, що земля була сприятливою для випасу худоби

3. Мойсей та вони домовилися, що вони зможуть отримати цю землю, якщо допоможуть іншим племенам у боротьбі за Землю Обітовану.

Щодо того, чи повинні були вони займати цю землю, див. наступне запитання.

Питання: Чи повинні були якісь ізраїльтяни оселитися на східному березі річки Йордан (Числа 32:1-2)?

Відповідь: Біблія говорить, що вони мали оселитися в Землі Обітованій. Інші племена зауважили, що ця земля може бути осквернена, і закликали їх перейти до Землі Обітованої (Ісус Навин 22:19). У майбутньому племенам у Землі Обітованій знадобилося більше людських ресурсів, щоб перемогти решту ханаанеїв та філістимлян. Якщо поглянути на подальшу долю цих двох з половиною племен, то вони постійно зазнавали нападів з боку едомлян, аммонітян та моавитян, аж поки всі їхні нащадки, які не загинули, не асимілювалися в інші народи, і вони повністю забули Господа, свого Бога. Ближче до кінця завоювань Йошуа ці два з половиною племен побачили, що інші племена можуть знехтувати ними (Йошуа 22:24-28).

У цьому є урок для сучасних християн. У 1 Коринтян 12:21-27 сказано, що всі частини тіла Христового потребують одна одну. Коли ми не там, де Бог хоче, щоб ми були, виникає не одна, а дві проблеми. Перша проблема полягає в тому, що через свою непокору ми втрачаємо можливості спілкування з Богом. Друга проблема полягає в тому, що інші, які потребують нашої допомоги та дарів, даних Богом, також їх втрачають.

Питання: У Числах 32:13 гнів Божий проти ізраїльтян тривав 40 років, чи він триває лише хвилину, як сказано в Псалмі 30:5? (Це запитання поставив мусульманин)

Відповідь: Може існувати різниця між тим, як довго в Божому часі Він гнівається, і тим, як довго за нашим часом тривають наслідки. Проте, незалежно від цього, у Псалмі 30:5 не сказано «60 секунд»; там сказано, що Його гнів є «минущим» (єврейське слово означає «мить»). Божий гнів і покарання щодо Свого народу є лише миттєвими порівняно з Його благодаттю, яка перебуває з ними навіки.

Що стосується ізраїльтян у пустелі, а також інших, хто відмовився йти за Ним, то Бог відправляє цих людей навіки до пекла. Однак Бог гнівався на ізраїльський народ тим, що не дозволив їм увійти до Землі Обітованої протягом сорока років. Але покарання на землі, навіть якщо воно триває сорок років, є лише миттю порівняно з вічністю.

Питання: Як у Числах 33:4 Бог здійснив суд над єгипетськими ідолами?

Відповідь: Самі ідоли були неживими, але Бог, очевидно, «виніс вирок», щоб дуже конкретним чином продемонструвати тим, хто поклонявся цим ідолам, наскільки безсильними вони були.

Більшість із десяти казнь з книги «Вихід» були символами конкретних єгипетських божеств.

1. Кривавий Ніл: Апіс, Ісіда та Хнум були богами Нілу.

2. Жаби: богиня Хекет, яка допомагала жінкам під час пологів, мала голову жаби.

3. Комарі: Сет був богом пустелі. У ранній єгипетській міфології його вважали добрим, але в пізнішій єгипетській міфології — злим, як того, хто розчленував Осіріса.

4. Мухи: Можливо, пов’язані з богом Сонця Ре.

5. Мертві тварини: богиня Хатор мала голову корови, а бог Апіс — голову бика.

6. Фурункули: Сехмет була богинею, що лікувала хвороби; Суну був богом чуми, а Ісіда — богинею зцілення.

7. Град: Нут була богинею неба.

8. Саранча: Осіріс був богом врожаю та родючості.

9. Темрява: Ре був богом Сонця.

10. Пасха: Богиня Ісіда мала захищати дітей. Звісно, сина фараона, майбутнього фараона, вважали богом.

Після цього періоду єгиптяни ставилися до своїх ідолів з меншою повагою, ніж більшість інших культур. Коли вони молилися до ідола, а молитва залишалася без відповіді, вони, як відомо, брали батіг і били ідола. («Повсякденне життя в ДАВНЬОМУ ЄГИПТІ» Джона Манчіпа Уайта (Dorset Press, 1963), с. 131.)

Питання: Як у Числах 34:5 південно-західним кордоном Землі Обітованої [нібито] міг бути Ніл, річка Єгипту?

Відповідь: «Потік Єгипту» (як це перекладає BSB; у деяких перекладах — «Річка Єгипту») не стосується великої річки Ніл. Натомість це невеликий потік, що відокремлює Єгипет від Ханаану. Багато карт показують цю річку в північно-східній частині Синайського півострова, де вона впадає у Середземне море.

Питання: У Чис. 34:11, Втор. 3:17, а також у Йош. 12:3 та Йош. 13:27, де знаходиться море Кінерет?

Відповідь: Море Кінерет — це стародавня назва Галілейського моря. Згідно з «Біблією для вивчення NIV», «Кінерет» означає «арфа», а Галілейське море за формою нагадує стародавню арфу.

Питання: У Чис. 34:13–15, оскільки Мойсей помер, не встигнувши увійти до Ханаану, як же він міг сказати євреям, що племена Рувима, Гада та половина Манасії вже мали землю на схід від Йордану?

Відповідь: Річка Йордан є межею Ханаану, тому землі Рувима, Гада та половини Манасії, що на схід від Йордану, знаходяться за межами Ханаану. Сам Мойсей міг перебувати на землі, вже відданій цим 1,5 племені, і бачити Ханаан з гори на схід від Йордану, але йому було заборонено переходити річку Йордан.

З теологічної точки зору тут є кілька цікавих моментів. Бог обіцяв ізраїльтянам землю Ханаан. Але ці 2,5 ізраїльських племен оглянули околиці й вирішили, що ця земля досить хороша, тож вони вирішили не жити в Божій Обітованій Землі. Земля здавалася непоганою, за винятком того, що вона була більш вразливою до нападів, і після часів Давида про ці племена вже майже не чути. Деякі з них загинули, а деякі асимілювалися, втративши усвідомлення своєї ідентичності. Сьогодні Бог може обіцяти нам щось, і ми можемо озирнутися навколо й побачити, що життя десь інде може здаватися привабливішим, ніж життя під Божою обітницею. Однак Бог знає майбутнє, і завжди безпечніше жити під Божою обітницею, пам’ятаючи, хто ти є.

Питання: У Чис. 34:14; 1:18–44 та Лев. 24:10 йдеться про те, що єврейське племінне походження нібито передавалося лише через біологічного батька. Якщо Ісус не мав людського батька, то як Він міг належати до племені Юди?

Відповідь: Перш ніж відповісти на це запитання, давайте спершу з’ясуємо, чого ці вірші НЕ кажуть. Числа 34:14 НЕ стверджує, що приналежність до племені визначається виключно через біологічного батька. Там сказано: «Бо племена Рувима та Гада, а також півплемені Манасії, вже отримали свою спадщину». Числа 1:18–44 лише перелічують племена та кількість чоловіків. Левит 24:10 також не дає прямої відповіді на це питання, але оскільки син мав ізраїльську матір та єгипетського батька, і він був частиною цієї групи, це, ймовірно, вказує на те, що його вважали ізраїльтянином. Крім того, там дійсно згадується племінна приналежність Дана — через матір.

Дві взаємодоповнювальні відповіді: приналежність до племені/клану зазвичай визначалася через батька; однак у деяких випадках вона визначалася через матір. Також це могла бути приналежність до юридичного батька.

Біологічне походження повністю від Юди: Ісус не мав жодного людського походження, окрім єврейського. Оскільки Марія походила від Давида (з племені Юди), біологічно Ісус належав до племені Юди. Старий Завіт наводить три приклади, коли племінна приналежність визначалася через матір.

Атай: У племені Юди Шешан не мав синів, лише дочок. Тож він віддав свою дочку заміж за свого єгипетського слугу Ярху, і вони мали сина на ім’я Атай. Генеалогія Атая наведена разом з іншими ізраїльтянами в 1-й книзі Хронік 2:34–41.

Яїр був онуком Хезрона з племені Юди та дочки Макіра, манасітянина. У 1 Хронік 2:21–23 Яїр володів двадцятьма трьома містами в Гілеаді (за — на території Манасії). Однак, хоча батько Яїра походив з Юди, Яїра все одно називають манасітянином у Числах 32:41 та Повторенні Закону 3:14.

Сини дочки Барзіллая. Третім прикладом є Ездра 2:61 та Неємія 7:63, де синів священика, який одружився з дочкою Барзіллая, називали синами Барзіллая.

Юридичне походження також з Юди: Важливо було, щоб прийомний/юридичний батько Ісуса також походив з Юди. Якби Йосип не був нащадком Давида, Ісус не мав би права претендувати на престол Давида.

У Повторенні Закону 25:5-10 показано, що права на спадщину передавалися через законного батька, а не через біологічного батька. Коли одружений чоловік помирав, не залишивши дітей, його брат мав одружитися з вдовою, і законним батьком сина вважався померлий чоловік, а не біологічний батько. У Повторенні Закону 25:6 сказано: «Перший син, якого вона народить, успадкує ім’я померлого брата, щоб його ім’я не зникло з Ізраїлю» (BSB). Книга Рут 4:5-6 показує, що саме законний батько, а не біологічний, мав вплив на спадщину.

Племінна приналежність була важливою для розподілу землі, і зазвичай вона визначалася через батька. Однак, коли не було батька чи чоловіка, Числа 27:1-11 показує, що для особливих ситуацій передбачалися винятки.
Підсумовуючи: Ісус біологічно походив лише з племені Юди, а в Старому Завіті приналежність до племені іноді визначалася через матір. Ісус також походив з племені Юди через свого прийомного батька, і закон про левіратний шлюб показував, що для цього важливим був саме законний батько, а не біологічний.

Питання: Чи має в Числах 34:24 (NIV) стояти «син Йосипа» перед словами «з племені Ефрема»?

Відповідь: У «Біблійному коментарі експозитора» (Expositor’s Bible Commentary), т. 2, с. 998, зазначено, що цього немає в гебрейському тексті. Англійські перекладачі додали це, щоб зробити текст більш паралельним і легшим для розуміння, оскільки це вже було малося на увазі.

Питання: Чому в Числах 35:31 не передбачено викупу за вбивство, якщо, як можна припустити, викуп дозволявся за інші злочини?

Відповідь: У Торі було чимало злочинів, що каралися смертю. Однак за більшість із цих злочинів винний міг сплатити обумовлений штраф і уникнути смерті. Двома винятками були вбивство та богохульство проти Бога.

Питання: Чи могла людина бути засуджена за вбивство на підставі непрямих доказів, як зазначено в Числах 35:30?

Відповідь: Так, якщо було кілька свідків. У Числах 35:30 сказано, що потрібні двоє свідків, але там не зазначено, що вони мають бути очевидцями. Левіт 5:1 показує, що свідок не обов’язково має бути очевидцем, а тим, хто мав відповідні знання щодо чогось, «чого він був свідком, чи то бачив це, чи то дізнався про це». Наприклад, якщо людина чула, як вбивця хвалився своїм вчинком або погрожував його скоїти, ця людина буде свідком того, що вона почула.

Питання: У Числах 35:33 сказано, що землю не можна очистити від несправедливо пролитої крові; чи означає це, що сьогодні вся земля є нечистою?

Відповідь: Ні. Людина не може очистити землю від несправедливо пролитої крові. Однак Бог може освятити навіть те місце, де Ісус був несправедливо вбитий за наші гріхи.

Питання: Чому в Числах 36 жінки [нібито] не могли тут успадковувати? Наприклад, в ісламі дочки мають право на спадщину, хоча їхня частка становить половину від частки синів.

Відповідь: У відповіді слід врахувати п’ять моментів.

Дочки Зелофехада дійсно успадкували від свого батька. Це було правильно і справедливо, як того хотіла Божа воля, згідно з Числами 27:7-8. Крім того, у Числах 36:8 також йдеться про майбутнє, коли кожна дочка успадковуватиме землю, отже, вони могли успадковувати.

Навіть до цього дочки Йова успадковували разом зі своїми братами (див. Книгу Йова 42:15).

Проблема тут полягає у передачі спадщини від племені до племені (Числа 36:9), а не у власності дочок Зелофехада.

Рішення полягало в тому, що дочки зберегли землю, але вони мали вийти заміж у межах свого племені Манасії. У майбутньому всі жінки, які успадковували землю, мали виходити заміж у межах свого племені.

У Новому Завіті 1 Петра 1:3-4 показано, що всі, хто вірує, мають найважливішу спадщину з усіх — спадщину на небі, збережену для нас.

До речі, в ортодоксальному ісламі дочки отримують лише половину спадку своїх братів. Сура 4:11 говорить: «Аллах (таким чином) наказує вам щодо спадку ваших дітей: чоловікові — частка, рівна частці двох жінок:…» (переклад Юсуфа Алі, с. 209).

Підсумовуючи, оскільки в Числах 36:8 йдеться про те, що дочки успадковують землю, а в Числах 27:7-8 — про спадкування дочками взагалі, заборона дочкам успадковувати суперечила б Старому Завіту. У Посланні до Галатів 3:28 сказано, що у Христі немає ні чоловіка, ні жінки, а в решті Біблії — як у Старому, так і в Новому Завіті — немає нічого, що обмежувало б права жінки на спадщину або її економічні можливості загалом. На відміну від ісламу, у християнстві жінки мають такі самі надії на небеса, як і чоловіки.

Питання: Які посилання на Книгу Чисел містяться у працях Філона, єврея з Олександрії?

Відповідь: Як християни, ми віримо, що Старий Завіт, який підтвердив Христос, є тим самим Старим Завітом, який ми маємо. До речі, для мусульман їхній Коран у сурі 5:46 говорить, що Ісусу було дано Тору. У нас є ранні рукописи часів Христа, про які йдеться в наступному питанні. Однак існує ще один ланцюг доказів. Філон Олександрійський був єврейським вченим, який жив з 15/20 р. до н. е. до 50 р. н. е. Він писав грецькою мовою, але цікаво, що його грецькі цитати зі Старого Завіту більше збігаються з єврейським масоретським текстом, а не з грецькою Септуагінтою. Він дуже детально розбирав значення різних віршів. Ось розділи та вірші з Книги Чисел, на які він посилався.

3:12; 5:2, 14, 15, 18, 27; 6:2, 9, 14, 18; 7:5, 14; 8:24; 9:10; 10:29; 11:4, 5, 7, 8, 11, 16, 17, 20, 23, 31; 12:6, 7, 12–14; 13:18, 23, 25; 14:1, 9, 11, 20, 24, 44; 15:19, 30; 16:1, 15, 48; 18:12, 20, 26, 28, 31; 19:1, 15; 20:17, 25; 21:5, 6, 17, 18, 27, 30; 22:29, 31; 23:7, 8, 19; 24:7, 17, 20; 25:1, 4, 7, 8, 11, 12; 26:16; 27:3, 4, 16, 17; 28:2; 29:13; 30:10; 31:8, 26, 28, 40; 35:1, 5, 25, 30

Див. «Твори Філона: повне та скорочене нове оновлене видання» для отримання додаткової інформації.

Питання: Які найдавніші рукописи книги Чисел збереглися до наших днів?

Відповідь: Ось найдавніші з них.

Сувої з Кетеф-Гінном датуються 650–587 рр. до н. е., написані на сріблі (завдяки чому вони збереглися) і містять уривки з «Виходу» 20:6; «Чисел» 6:24–26; «Повторення Закону» 5:10; 7:9; «Неємії» 1:5 та «Даниїла» 9:4.

Сувої Біблії з Мертвого моря: (до нашої ери) 8 примірників. («Сувої Мертвого моря сьогодні», с. 30; «Сувої Мертвого моря англійською мовою», 4-те вид., та «Перекладені сувої Мертвого моря: Кумранські тексти англійською мовою», 2-ге вид.). Сувої Мертвого моря містять уривки з кожного розділу Книги Чисел, крім розділів 6 і 14. Рукописи Сувоїв Мертвого моря:

1Q3 150–100 рр. до н. е. (палео-Левіт, але містить 8 слів з Чисел 1:48–50 та 36:7–8?).

2Q6 (=2QNum(a)) (два окремі фрагменти) 40–60 рр. н. е. (24 слова) Числа 3:38–41, 51; 4:1–3

2Q7 30–1 р. до н. е. (19 слів)

2Q8 (=2QNum(b)) 20–50 рр. н. е. Числа 33:47–53

2Q9 (можливо, той самий рукопис, що й 2Q7) 30–1 р. до н. е. (3 слова) Числа 7:88

4Q23 (=4QLevNum(a)) 150–100 рр. до н. е. (710 слів) З 40 варіантів тексту в цих частинах Книги Чисел 4Q23 збігається з Масоретським текстом у 30 з них, із Самаритянським П’ятикнижжям — у 12, із Септуагінтою — у 8, а з жодним іншим рукописом не збігається у 5. 1:1–5, 21–22, 36–40; 2:18–20, 31–32; 3:3–19, 51; 4:1–2, 40–49; 5:1–9; 8:7–12, 21–22; 9:3–10, 19–28; 10:13–23; 11:4–5, 16–22; 12:3–11; 13:21; 26:5–7; 30:3?, 7?, 9?, 13?; 32:8–15, 23–42; 33:5–9, 22–34, 52, 54

4 квартал 27 року, 400–20 рр. до н. е. (1528 слів). Це становить приблизно 9 % від обсягу всієї книги. До нього входять уривки з Книги Чисел 11:31–35; 12:1–6, 8–11; 13:7, 10–13, 15–24; 15:31; 16:1–11, 14–16; 17:12–17; 18:25–32; 19:1–6; 20:12–13б, 16–17, 19–29; 21:1–2, 12а–13а, 20–21а; 22:5–21, 31–34, 37–38, 41; 23:1–4, 6, 13–15, 21–22, 27–30; 24:1-10; 25:4-8,16-18; 26:1-5,7-10,12,14-34,62-65; 27:1-5,7-8,10,18-19,21-23б; 28:13-17,28,30-31; 29:10–13, 16–18, 26–30; 30:1–3, 5–9, 12–17; 31:2–6, 21б–25, 30–33, 35–36, 38, 43–44, 46–54; 32:1, 4–5, 7–10, 13–17, 19, 21–30, 35, 37–39, 41; 33:1–4, 23, 25, 28, 31, 45, 47–48, 50–52; 34:4–9, 19–21, 23; 35:3–5, 11–12, 14–15, 18–25, 27–28, 33–34; 36:1–2а, 4а–7;

4Q121 (4QLXXNum) 25 р. до н. е. — 25 р. н. е. (134 слова) Це досить цікавий рукопис грецькою мовою. Масоретський текст і Септуагінта в книзі Чисел досить близькі, але 4Q121 знаходиться десь посередині між ними. Вчені дискутують, чи 4Q121 більше схожий на оригінальну версію Септуагінти, а пізніші версії Септуагінти відхилялися від неї ще більше, чи 4Q121 був спробою наблизити Септуагінту ще більше до Масоретського тексту. Числа 4:1?, 5–9, 11–16; 3:3а?, 40–43, 50–51?

У «Біблійному словнику Вікліфа» (Wycliffe Bible Dictionary), с. 436–438, зазначено, що існує 6 копій. Натан Джастрам, дослідник Сувоїв Мертвого моря, заявив, що одна з копій Книги Чисел датується 30–50 рр. до н. е. (радіопрограма «Issues etc.», 17.04.99)

У «Біблійному коментарі експозитора» (Expositor’s Bible Commentary), т. 2, с. 551, зазначено: «Єврейський текст (Масоретський текст, MT) Книги Чисел є відносно вільним від труднощів. Оскільки Тору в давнину особливо шанували, її передача, здається, є чистішою, ніж у більшості інших біблійних книг».

Парабіблійні Сувої Мертвого моря: до небіблійних текстів з Кумрана, що містять посилання на «Числа», належать 4Q364–366; 4Q423 5.2; 11Q19 49.5–51.6; 4Q251 6.2–6; 4Q276–277; 4Q284 4; 4Q394–399 B 13–17, 72–74; 11Q19 13–14, 17–19, 25–29; 11Q19 52:13–54.5;

Сувій 1 з Ваді Мураббаат, рядки 6–7 (75–125 рр. н. е.) містить 31 слово з Чисел 34:10; 36:7–11

Сувій «Нахаль-Хевер» із «Печери листів» (= 5/6Hev 1a) (50 р. до н. е. — 50 р. н. е.) містить уривки з Книги Чисел 19:2–4; 22:7–8.

У сувої «Нахаль-Хевер» (X Hev/SeNum) містяться уривки з Книги Чисел 27:2–13; 28:11–12

Загалом у Сувоях Мертвого моря збереглося 461,5 віршів із 1 288 віршів книги Чисел.

Чис. 1:1–5, 21–22, 36–40, 48–50; 2:18-20, 31-32; 3:3-19, 38-43, 50-51; 4:1-16, 40-49; 5:1-9; 6:немає; 7:88; 8:7-12, 21-22; 9:3-10, 19-20; 10:13–23; 11:4–5, 16–22, 31–35; 12:1–11; 13:7, 10–13, 15–24; 14: немає; 15:41; 16:1–11, 14–16; 17:12–17; 18:8–9 (або Лев. 23:1–3), 25–32; 19:1–6; 20:1–2, 7–8, 12–13, 16–17, 19–29; 22:5–24, 31–34, 37–38, 41; 23:1–4, 6, 13–15, 21–22, 27–30; 24:1–10; 25:4–8, 16–18; 26:1–10, 12, 14–34, 62–65; 27:1–13, 18–19, 21–23б; 28:11–17, 28, 30–31; 29:10–13, 16–18, 26–30; 30:1–3, 5–9, 13?, 15–17; 31:2–6, 21б–25, 30–33, 35–36, 38, 43–44, 46–54; 32:1, 4–5, 7–17, 19, 21–42; 33:1–9, 22–34, 45, 47–53; 34:4–10, 19–21, 23; 35:3–5, 11–12, 14–15, 18–25, 27–28, 33–34; 36:1–2а, 4а–11

Самаряни створили власну копію Тори у II столітті до н. е., хоча найдавніші збережені самарянські копії датуються Середньовіччям. Див. «The Dead Sea Scrolls Today», с. 125–126.

Християнські рукописи Біблії, що датуються приблизно 350 роком н. е., містять Старий Завіт, зокрема Книгу Чисел. Згідно з «Енциклопедією релігійних знань» (с. 746), папіруси Честера Бітті (II–IV століття н. е.) містять Книгу Чисел.

Папірус Честера Бітті VI (Книга Чисел — Книга Повторення Закону) II століття (Кеньон) або 117–138 рр. н. е. (Вілкен).

Ватиканус (325–350 рр. н. е.) містить всю Книгу Чисел.

«Синайський» (340–350 рр. н. е.) містить Книгу Чисел 5:26–6:18; 6:22–7:20; 16:7–16:31; 16:31–20:28; 23:22–26:2.

«Александрійський» (бл. 450 р. н. е.) містить всю Книгу Чисел.

Сирійський переклад Септуагінти був виконаний єпископом Павлом з Телли (616–617 рр. н. е.), і цей переклад зберігся до наших днів.

У печері поблизу Єрусалима було знайдено срібний сувій VII століття до н. е., що містив уривок з Книги Чисел 6:24–26.

Ранні церковні автори визнавали Книгу Чисел авторитетним Писанням. Див. наступне запитання для повного переліку до Нікейського собору.

Питання: Які ранні автори посилалися на Книгу Чисел?

Відповідь: Донікейські автори, які цитували або згадували вірші з Книги Чисел, це:

Климент Римський (96–98 рр. н. е.) цитує Числа 12:7: «Благословенний також Мойсей, “вірний слуга в усьому домі Його”, який записав у священних книгах усі заповіді, що були йому дані…» 1 Климента, розд. 43, с. 16

Послання Варнави (бл. 70–130 рр. н. е.), розд. 12, с. 145, посилається на Числа 21:8–9: «І Мойсей промовив до них, кажучи: „Коли когось із вас укусить змія, нехай той підійде до змія, підвішеного на жердині; і нехай сподівається та вірить, що, хоч він і мертвий, але здатний дати йому життя, і він негайно одужає“. І вони так і зробили». У цьому ти також маєш [свідчення] слави Ісуса»;

Юстин Мученик (150 р. н. е.) також розповідає про мідного змія в Числах 21:6-9. Він починає так: «Бо в писаннях Мойсея розповідається, як у той час, коли ізраїльтяни вийшли з Єгипту й перебували в пустелі, вони натрапили на отруйних звірів, як гадюк, так і аспів…» «Перша апологія» Юстина Мученика, розд. 50, с. 183.

«Пастир Герми» (бл. 115–155 р. н. е.), розд. 3, с. 12, згадує Елдада та Модата з Книги Чисел 11:26–27.

Мелето/Меліто з Сард (170–177/180 р. н. е.) у своєму листі до Онесима зарахував «Числа» до книг Старого Завіту. Незвичайним є те, що він змінив порядок «Чисел» та «Левіта». «Про Пасху», с. 72. Збережено в «Церковній історії» Євсевія, 4.26.

Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) цитує Числа 16:15 як слова Мойсея. Іриней, «Проти єресей», книга 3, розд. 26.4, с. 497

Климент Олександрійський (193–217/220 рр. н. е.) цитує Числа 6:9 як слова «Наставника», сказані через Мойсея. «Наставник», книга 1, розділ 2, с. 210.

Тертуліан (198–220 рр. н. е.) розглядає подію біля Баал-Пеора «так, як про це розповідається в Книзі Чисел» (Scorpiace, розд. 3, с. 636). Він також аналізує 21-й розділ Книги Чисел у праці «П’ять книг проти Маркіона», книга 2, розд. 22, с. 314 (207/208 рр. н. е.).

Іполит (222–235/6 рр. н. е.) написав твір під назвою «Благословення Валаама». Зберегся один абзац (81 слово в англійському перекладі), який міститься у «Донікейських отців», т. 5, с. 160.

Оріген (240 р. н. е.) посилається на книги «Вихід», «Левіт» та «Числа». Коментар до «Пісні пісень», пролог, с. 47

Анонімний «Трактат проти Новатіана» (бл. 246–258 рр. н. е.), розд. 2, с. 658, цитує Числа 5:2 як слова Мойсея.

Анонімний трактат «Про хрещення» (бл. 248–256 рр. н. е.), розд. 15, с. 676, цитує Числа 11:17 як слова, сказані Богом Мойсею в Старому Завіті.

Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) цитує «Числа» у «Трактаті 12», третя книга, 14.

Архелай (262–278 рр. н. е.) У праці «Християнський Діодор» обговорює наказ Мойсея про побиття камінням чоловіка, який збирав дрова в суботу (Числа 15:32). «Суперечка з Манесом», розд. 40, с. 214. Він також згадує Числа 15:32 у «Суперечці з Манесом», розд. 31, с. 204.

Вікторін з Петау (загинув мученицькою смертю 304 р. н. е.) посилається на Книгу Чисел 23, обговорюючи, як Валаам і Валак ставили перешкоду перед Ізраїлем. «Коментар до Апокаліпсису», з другого розділу, 14–16, ANF, т. 7, с. 346–347.

Методій Олімпський і Патарський (270–311/312 р. н. е.) цитує Септуагінту з Чисел 6:2 як «Те, що викладено в Книзі Чисел». «Бенкет десяти дів», Розмова 5, розд. 4, с. 326.

Лактанцій (бл. 303–бл. 325 р. н. е.) пише: «[Мойсей також каже] У Книзі Чисел» і переказує Числа 23:19 у «Епітомі Божественних інститутів», розд. 46, с. 241

Після Нікейського собору до Книги Чисел звертаються також (у хронологічному порядку): Євсевій Кесарійський, Афрахат Сирійський, Атанасій, Ефраїм Сирійський, Василій Каппадокійський, Кирило Єрусалимський, Амброзій Міланський, Григорій Назіанзенський (алюзія), Григорій Ніський, Руфін, Єронім, Карфагенський собор (393–419 рр. н. е.), Епіфаній Саламський, Іоанн Златоуст, Оросій Бразький (алюзія), єретик Теодор Мопсуестійський (алюзія), Августин Гіппонський, Іоанн Кассіан та інші.

Єронім (373–420 рр. н. е.) розглядає книги Старого Завіту. Зокрема, він аналізує «Буття», «Вихід», «Левіт», «Числа», «Повторення Закону», Тору, «Йова», «Ісуса, сина Наве [Йошуа]», «Суддів», «Рут», «Книги Самуїла та Царів» (2 книги), дванадцять пророків: Осію, Йоіла, Амоса, Овадію, Йону, Міхея, Нахума, Авакума, Софонії, Аггея, Захарії, Малахії, Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Естер, Езри, Неємії, Лист 53, розд. 7–8, с. 99–101.

Питання: Які існують розбіжності в перекладі книги Чисел між гебрейським текстом, грецькою Септуагінтою та іншими перекладами?

Відповідь: Ось кілька відмінностей у перекладі та кілька інших невизначеностей у рукописах у 1 288 віршах Книги Чисел. Особлива увага приділяється 21-му розділу Книги Чисел. Якщо не вказано інше, перше речення — це масоретський текст (MT), а друге — Септуагінта (LXX).

Числа 2:14: ім’я «Реуель» проти «Деуель» у Самаритянському П’ятикнижжі, Вульгаті та багатьох масоретських рукописах. Єврейські літери «р» і «д» дуже схожі, і це схоже на «Роданім» проти «Доданім» у Книзі Буття 10:4. У «Біблійному коментарі експозитора», т. 2, с. 715, зазначено, що, ймовірно, кращим варіантом є «Деуель».

Чис. 3:9 «йому» проти «мені» у Самарійському П’ятикнижжі, Септуагінті та деяких масоретських рукописах.

Числа 3:12 «Я взяв левітів… замість кожного первістка» (Масоретський текст та 4Q23) проти «Я взяв левітів… вони будуть тими, кого викуплено замість кожного первістка» (Самарійський П’ятикнижжя)

Чис. 3:28 «8 600» проти «8 300» у деяких рукописах Септуагінти

Чис. 3:39 «і Аарон» із спеціальними крапками над словом (багато масоретських текстів) проти «і Аарон» (Септуагінта) проти відсутності в численних гебрейських рукописах, сирійських текстах та Самаритянському П’ятикнижжі. Писарі робили це, щоб висловити сумнів щодо цього вірша. Див. «Біблійний коментар експозитора», т. 2, с. 728, щоб дізнатися більше про це.

Чис. 4:3 «від 30 років» (Масоретський текст, 4Q23, Самарійський П’ятикнижжя) проти «від 25 років» (Септуагінта)

Чис. 6:2 «дасть особливу обітницю назорея» (MT) проти «особливо дасть обітницю відокремитися» (Септуагінта, Методій (270–311/312 рр. н. е.), «Бенкет десяти дів», розмова 5, розд. 4, с. 326)

Чис. 9:3 «ввечері» (Масоретський текст, Самарійський П’ятикнижжя, Септуагінта) проти «вдень» (4Q23)

Чис. 9:16 «воно» проти «воно вдень» (грецька, сирійська, Вульгата)

У Самарійському П’ятикнижжі безпосередньо перед Чис. 10:11 йде Втор. 1:6-8. («Анкорський біблійний словник», т. 5, с. 937)

Чис. 13:8 Хошеа (іврит) проти «Ошеа» (Септуагінта, Вульгата)

Числа 14:33 «пастухи» проти «мандрівники/кочівники» (Вульгата)

У Самаритянському П'ятикнижжі безпосередньо перед Чис. 14:41 йде Втор. 1:20-23. (The Anchor Bible Dictionary, т. 5, с. 937)

У Самарійському П'ятикнижжі за Чис. 20:13 одразу йде Втор. 3:24-28. («The Anchor Bible Dictionary», т. 5, с. 937)

У Самарійському П’ятикнижжі за Чис. 20:13б одразу йде Втор. 2:2-6. (The Anchor Bible Dictionary, т. 5, с. 937)

Чис. 21:1 «жили на півдні» проти «мешкали біля пустелі»

Чис. 21:2 «рука» проти «сила» (у цьому контексті мають однакове значення)

Чис. 21:2 «повністю знищити їхні міста» проти «присвятити його та його міста»

Чис. 21:3 «віддав ханаанеїв» проти «віддав ханаанея в його владу»

Чис. 21:3 «повністю знищити їх та їхні міста» проти «присвятити його та його міста»

Чис. 21:4 «нетерплячі» проти «втратили мужність»

Чис. 21:5 «Чому ти привів» проти «Чому це? Чому ти привів»

Числа 21:6 «вогняні змії» проти «смертоносні змії»

Числа 21:7 «І Мойсей молився за народ» проти «І Мойсей молився до Господа за народ»

Чис. 21:8 «повісив його на жердині» проти «повісив його на знаменному стовпі»

Чис. 21:8 «коли когось укусить» проти «коли змія укусить людину»,

Чис. 21:8 «коли він погляне на нього, то залишиться живим» проти «кожен, кого укусили, і хто погляне на нього, залишиться живим»

Чис. 21:9 «мідь… жердину… мідь» проти «латунь… сигнальний стовп… мідь/латунь»

Чис. 21:11 «Іє-Абарім, у пустелі, що перед Моавом, на схід від сонця» проти «Ахалгай, на протилежному боці пустелі, що навпроти Моаву, на схід»

У Самаритянському П’ятикнижжі за Чис. 21:11 одразу йде Втор. 2:9. (The Anchor Bible Dictionary, т. 5, с. 937)

У Самарійському П'ятикнижжі за Чис. 21:12 одразу йде Втор. 2:17-19. (The Anchor Bible Dictionary, т. 5, с. 937)

Чис. 21:13 «що знаходиться в пустелі» проти «у пустелі»

Чис. 21:14 «Вахеб у Суфі» проти «те, що Він зробив у Червоному морі» (Вульгата)

У Самаритянському П'ятикнижжі за Чис. 21:20 одразу йде Втор. 2:24-29,31. (The Anchor Bible Dictionary, т. 5, с. 937)

Чис. 21:28 «як Ар [регіон або місто] Моава» проти «як Моав» (Септуагінта)

Чис. 21:28 «і володарі висот» проти «і поглинули висоти»

Чис. 21:30 «ми стріляли в них; Хешбон загинув» проти «Тож їхнє потомство загинуло з Хешбона» (Септуагінта)

Чис. 22:20; 23:4,5,16 «Бог» (MT) проти «ангел Божий» (Самаритянський П’ятикнижжя) (The Anchor Bible Dictionary, т. 5)

Чис. 24:6 Тетраграма (замість «Господь») була пропущена в 4Q27, але потім виправлена.

Чис. 24:9 У 4Q27 випадково переставили дві літери в одному слові.

Чис. 24:17 (невизначено) проти «черепів» у Самаритянському П’ятикнижжі

Чис. 26:17 «Арод» проти «Ароді» у Самаритянському П’ятикнижжі та сирійській версії

Чис. 26:23 «через Пуву/Пуву/Пувву, пуніта» (багато гебрейських рукописів) проти «через Пуа, пуїта» у Септуагінті, Самаритянському П’ятикнижжі, Вульгаті та сирійській версії.

Чис. 26:39 «Шефуфам» проти «Шуфам» у Самаритянському П’ятикнижжі, Вульгаті, сирійському перекладі, Септуагінті та деяких масоретських рукописах

Чис. 26:40 відсутнє проти «через Арда» у Самарійському П’ятикнижжі та Вульгаті

Чис. 27:7 — жіночий рід у займенниках проти чоловічого роду для дочок Зелофехада.

Чис. 27:22 «взяв Йошуа» проти «взяв Йошуа, сина Нуна» (Сувої Мертвого моря 4QNumb)

Чис. 27:23: у Самаритянському П’ятикнижжі додано «і сказав йому», а потім додано Второзаконня 3:21–22. «Біблійний коментар експозитора», т. 2, с. 947

Чис. 27:23 «через Мойсея» проти «Мойсеєм. [І Мойсей] [сказав] йому: „Твої очі бачили те, що Господь, Бог твій, зробив із [цими] двома царями; так само Господь вчинить із усіма царствами, до яких ти йдеш. Не бійся їх, бо Господь, Бог твій, — це Той, хто воює за тебе.]» (Сувій Мертвого моря 4QNumb) У книзі «Значення Сувоїв Мертвого моря», с. 110, 4QNumb (30 р. до н. е.) названо «Єврейською живою Біблією за версією », наводячи це як лише один із прикладів доданих розширень.

Чис. 31:6 «священик на війну» проти «священик» (Септуагінта)

Чис. 32:11 «віком від двадцяти років і старше» проти «віком від двадцяти років і старше, хто знає добро і зло» (Септуагінта)

Чис. 32:29, 31, 33: «Гад… Рувим» 3 рази (Масоретський текст, 4Q23) проти «Рувим… Гад» 3 рази (Самарійський П’ятикнижжя, Септуагінта)

Чис. 33:8 «від Хахірота» проти «Пі-Хахірот» у Самаритянському П’ятикнижжі, Вульгаті та багатьох масоретських рукописах

Чис. 33:52 У Сувої Мертвого моря 2Q7 перше «всі» відсутнє.

Чис. 34:6 «і узбережжя» проти «і його узбережжя» (сирійська версія)

Бібліографія до цього питання: переклад на іврит взято з книги Джея П. Гріна «Literal Translation», а переклад Септуагінти — з видання сера Ланселота К.Л. Брентона «The Septuagint: Greek and English». Також використовувалися «The Expositor’s Bible Commentary», «The Anchor Bible Dictionary» (том 5) та примітки до Біблій у версіях NASB, NIV, NKJV і NRSV.