< Запитання щодо Біблії з 1-ї книги Царів

Питання: Яка приблизна хронологія царів Ізраїлю та Юдеї наведена в 1 Царів?

Відповідь: Ось вони обидві разом.

Ось хронологія царів Ізраїлю:

Існує невизначеність щодо термінів правління деяких царів. Узія помер між 747 і 735 рр. до н. е., причому найімовірнішою датою є 740 р. до н. е. Див. http://www.webcitation.org/5rKrw27MI

, де наведено докладну статтю з поясненням хронології.

Питання: Що таке 1, 2, 3 і 4 книги Царів у 1 Цар?

Відповідь: У деяких католицьких Бібліях 1 і 2 Самуїла називаються 1 і 2 Царів. Тоді 1 і 2 Царів називаються 3 і 4 Царів.

Питання: Чому в 1 Цар., Йош., Суд. та в інших місцях Старого Завіту так багато насильства?

Відповідь: По-перше, навіть побіжне прочитання «Одкровення» переконає більшість людей, що це явище не обмежується лише Старим Завітом. Біблія — це не «прикрашена» книга, яка розповідає лише про добрі вчинки людей і робить вигляд, ніби злі вчинки ніколи не траплялися. Насправді, багато разів благочестиві люди мужньо боролися за праведність перед обличчям зла та насильства. Насильство у Старому Завіті поділяється на три широкі категорії.

Гріховні вчинки: Біблія описує не лише погані вчинки невіруючих, а й чесно розповідає про зло, вчинене віруючими, такими як Давид.

Іноді Бог проявляє насильство: чи то Ноїв потоп, чи то кари, чи щось інше — Бог приносить суд, і часто він є насильницьким. Люди по-різному ставляться до втрати людського життя, а Бог, який створив людей для Себе і бачить вічність, має інший погляд на смерть, ніж багато людей.

Благочестиві вчинки віруючих: Бог не лише іноді проявляє жорстокість, але й іноді Він мав намір, бажав і навіть наказував Своїм слухняним дітям «оперізуватися мечем» та боротися за Своє ім’я й Свій народ. Суворим пацифістам важко примиритися з Божим поглядом на війну в Старому Завіті. Вирішення просте: Божі заповіді показують, що Він ніколи не був пацифістом.

Питання: Чому, згідно з 1 Цар., нам слід вивчати книги 1 і 2 Царів та 1 і 2 Хронік?

Відповідь: Біблія дає нам чудове доктринальне вчення в листах Нового Завіту, величні хвали та молитви в Псалмах, велике пророцтво в Об’явленні та чудовий приклад самого Ісуса, якому слід наслідувати, у чотирьох Євангеліях. То чому ж нам потрібно вивчати книги від Суддів до Хронік, де приклади далеко не ідеальні, а доктрина відіграє другорядну роль? Відповідь полягає в тому, що, хоча ми можемо дізнаватися істини про Бога, людину та їхні взаємини в багатьох частинах Біблії, наше навчання мудрості не було б повним без спостереження за «живими» прикладами з життя людей, розказаними з Божої перспективи.

Не всім завжди подобалася книга «Царів». (Єретичний) аріанський місіонер Ульфілас, перекладаючи Біблію для готів Меосії, опустив книги «Царів» та «Хронік», оскільки готи були «і так занадто войовничими». Хоча Ульфілас, можливо, вважав, що робить Богу послугу, виступаючи в ролі Його редактора та цензора, ми будемо вивчати Боже Слово в повному обсязі й дозволимо йому на прикладі показати нам те, що нам потрібно бачити щодо святості, гріховності людини, мудрості та Божого серця.

Питання: Чому, згідно з 1 Цар. 1:1, тіло Давида не могло виділяти тепло?

Відповідь: Давиду було понад сімдесят років. Можливо, він мав якесь захворювання, через яке його організм не міг належним чином засвоювати їжу.

Питання: Чому в 1 Цар. 1:3 Авішаг так служила Давиду?

Відповідь: У відповіді слід врахувати чотири моменти.

1. Можливо, радники Давида вважали, що Давида зігріватимуть як її близькість, так і статеві стосунки.

2. Біблія не стверджує, що їхні спроби піклуватися про Давида були правильними.

3. Якби Давид і Авішаг дійсно мали статеві стосунки, у цьому не було б нічого поганого, оскільки, ймовірно, вона була його наложницею.

4. Однак у 1 Царів 1:4 конкретно сказано, що вони не мали статевих стосунків.

Питання: Чи був Давид у 1 Цар. 1:5–9 винен у тому, що не встановив чітко лінію спадкоємства?

Відповідь: Можливо, Давид припустився тут двох помилок, а не однієї.

1. Давид пообіцяв Вірсавії, а отже й Соломону, що Соломон стане царем. Однак Давид не змусив своїх чиновників присягнути на вірність Соломону. Пізніші царі уникали цієї проблеми, влаштовуючи період спільного правління зі своїм сином. Хоча Давид і мав короткий період спільного правління з Соломоном, очевидно, це мало б розпочатися раніше, поки Давид ще був у добрій здоров’ї.

2. Очевидно, Давид не приділив достатньо уваги призначенню свого наступника. Бог обіцяв Давиду, що один із його синів стане його наступником, але Давид міг би уникнути майбутніх конфліктів і, можливо, смерті свого сина Адонії, якби приділив цьому більше уваги.

Сьогодні люди можуть раптово перестати так сильно турбуватися про молитву за служіння, щойно вони перестають брати участь у цьому служінні. Тож, перш ніж занадто суворо судити про помилки Давида, переконаймося, що ми не маємо тих самих недоліків.

Питання: Як, згідно з 1 Цар. 1:6, нам слід поєднувати свободу, правила та структуру для наших дітей?

Відповідь: Ось п’ять пропозицій.

Цінувати наших дітей як Божі дари, розпорядниками яких ми є, — це основа встановлення правил і структури для наших дітей (Псалом 127:3-5; 128:3). Ми не маємо робити їх своїми ідолами, але маємо цінувати їх як таких, що в Божих очах є такими ж важливими, як і ми самі (Филип’ян 2:3,4). Ми встановлюємо основні правила не для своєї користі, а для їхньої. Я знаю, що як батько припустився багатьох помилок, наприклад, караючи дитину, яка не була винною, тощо, але якщо ваші діти бачать, що ви на їхньому боці і намагаєтеся бути найкращим батьком, яким тільки можете бути, вони зможуть вам пробачити. Я вважаю, що заохочення батька на адресу дитини не буде почуте, якщо батько не демонструє свою любов до дитини.

Суть будь-якої дисципліни — у їхній користі, а не в нашій. Дисципліна не повинна ґрунтуватися на тому, щоб дати вихід нашим емоціям, або на тому, наскільки ми можемо бути ображені, коли вони роблять щось неправильне, але ми повинні застосовувати наслідки та інші заходи дисципліни для їхньої користі, а не з огляду на наші почуття того дня. Однак, хоча тілесне покарання є хорошим методом (Приповісті 22:15; Євреїв 12:7-11), їх слід карати за непослух, а не за те, що вони поводяться по-дитячому. Навіть Бог не карає людей за неправильні вчинки, якщо вони були скоєні через невинну необізнаність, адже гріх не зараховується там, де немає закону (Римлянам 4:15; 5:13). Хоча це правда, що дитина, яка росте, сама обирає своє майбутнє, але якщо вона не навчиться розрізняти добро і зло, то винні в цьому батьки (Повторення Закону 6:7; Приповісті 22:6).

Зміни вашої головної мети є надзвичайно важливими у міру дорослішання дитини. Коли дитина маленька, ми більше наголошуємо на правилах, ніж на причинах їхнього існування, але якщо ми ніколи не перейдемо від цього до іншого підходу, студент, який живе далеко від дому, буде дивуватися, чому він має дотримуватися правил, з якими він ніколи не погоджувався і цінність яких він ніколи не розумів. Одна з речей, яку ми дізналися на курсі «Виховання дітей за Божим задумом», полягала в тому, що з маленькими дітьми батьки встановлюють чіткі правила, яких дитина має дотримуватися — просто тому, що ми так сказали. Багато батьків так і не відходять від цього підходу, і діти ніколи не усвідомлюють, чому. Коли діти йдуть до університету, батьки з подивом виявляють, що діти відкинули їхні правила. Ймовірно, кожен підліток, який залишає дім і йде до університету, відкидає те, що вважає «непотрібними правилами», і єдиною мораллю та структурою для нього є те, чого він сам вирішив дотримуватися.

Важливо встановити всі правила для маленьких дітей. Однак наша задача щодо старших дітей, насамперед, полягає НЕ в тому, щоб забезпечити їм ідеальну структуру та свободу. Натомість ми маємо навчати їх і працювати з ними, щоб разом розробити відповідну структуру та правила. З часом наша роль має поступово зменшуватися. В ідеалі наша роль змінюється від судді до тренера, а потім до вболівальника, який підбадьорює дитину, якою ми можемо пишатися.

Наприклад, те, чи має підліток повертатися додому о 23:00 чи о 00:00, не так важливо, як ваша впевненість у тому, що він поводитиметься відповідально. Запитати дитину, коли, на її думку, має бути час повернення додому і чому, набагато краще, ніж диктувати час, який вона все одно зможе порушити, коли вступить до університету.

Можливо, ми не зможемо знайти лише одну «правильну» відповідь щодо ступеня структури, адже не існує єдиного правильного рішення для всіх різних дітей. У Пісні над Піснями 8:8-9 йдеться про те, щоб бачити характер своєї молодшої сестри, яка ще розвивається, і, у міру її дорослішання, надавати їй обмеження та свободу, що відповідають її характеру. У Посланні до Ефесян 6:4 батькам наказано не дратувати своїх дітей. Дуже простий спосіб їх роздратувати — встановлювати для старших дітей правила без пояснення причин та дотримуватися непослідовних правил. У книзі «Виховання дітей за Божим задумом» також зазначається, що легше дотримуватися суворих правил, коли дитина маленька, і послаблювати обмеження в міру її дорослішання, ніж бути надто поблажливим, а потім змушувати себе посилювати дисципліну.

Очікуйте, що підлітки принесуть вам радість. Божі очікування — це важлива річ, якої нас навчив курс «Виховання дітей за Божим задумом». Ми не повинні очікувати, що підлітковий вік буде сповнений головного болю та смутку. Навпаки, у підлітковому віці слід очікувати, що після вашого подружжя ваші підлітки стануть вашими найкращими друзями. Більше, ніж з молодшими дітьми, ви зможете ділитися тим, що лежить вам на серці, і просто насолоджуватися тим, як вони перетворюються на благочестивих дорослих.

Поводьтеся з гріхом рішуче, але не пригнічуючи дух. Ще одна річ, пов’язана з роллю пророка та священика в родині, полягає в тому, що пророк не лише навчає, а й докоряє. Пророк виступає, щоб боротися з тим, що є нечестивим, тоді як священик опікується тим, що є святим. Те, що є вразливим і дорогоцінним для вашої дитини, вона може поділитися з вами, довіряючи вам, і хоча добрий батько суворо ставиться до того, що потрібно негайно припинити, він також може делікатно й дбайливо підтримувати тендітний дух своєї дитини.

Дивіться обговорення Приповістей 22:15, щоб дізнатися більше про структуру та свободу у вихованні благочестивих дітей.

Питання: Чому в 1 Цар. 1:9 Адонія пішов до Ен-Рогеля, щоб бути коронованим наступним царем?

Відповідь: Адонії не слід було коронуватися в Єрусалимі, де Давид і його воїни одразу б це побачили. Це місце було віддалене, але, мабуть, все ж достатньо близько, щоб бути зручним, і щоб Давид нічого не запідозрив.

Питання: У 1 Цар. 1:5–10 Адонія застосував хитрощі, а Натан — у 2 Сам. 12:1–7, тож коли використання хитрощів є правильним, а коли — неправильним?

Відповідь: Хитрість, коли ви приховуєте частину або всі свої наміри до певного моменту, може бути як доброю, так і поганою, залежно від мети. Метою Натана було обійти емоційні захисні механізми Давида та допомогти йому усвідомити, наскільки тяжким був його гріх. Натан не мав наміру отримати від цього жодної особистої вигоди, але це було зроблено на благо Давида. Після того, як це сталося, така благочестива людина, як Давид, мала б радіти, що це було зроблено.

Адонія ж обходив законну владу царя заради власної вигоди.

Загалом, вирішуючи, чи використовувати нам хитрощі, ми повинні задати собі такі питання:

а) Чи є це тим, чого хотів би від нас Бог, і чи прославить це Бога? (Див. Колосян 3:17)

б) Чи робимо ми це заради власних егоїстичних цілей, чи вважаємо інтереси інших важливішими за свої? (Див. Послання до філіп’ян 2:3, 4, 20, 21)

в) Чи чинимо ми неправильно щодо свого ближнього, і чи любимо ми його так, як любимо себе? (Див. Римлянам 13:9-10)

Питання: Чи дозволено кланятися людям, як зазначено в 1 Цар. 1:16?

Відповідь: У багатьох випадках — так. Неприпустимо кланятися як акт поклоніння. Однак очевидно, що в цьому випадку це не було актом поклоніння, і в таких випадках це допустимо. Пошана, яку виявляють, кланяючись перед царем, подібна до тієї, яку виявляють, кладучи руку на серце під час присяги на вірність.

Питання: У 1 Цар. 1:39-53 та 1 Хр. 23:1 — чи Соломон був помазаний на царя саме тут, у Гіхоні, чи його помазали на царя в 1 Хр. 29:21-25?

Відповідь: 1 Хронік 29:22 показує, що це був другий раз, коли Давид помазав Соломона на царя. Перший раз це відбулося поспіхом, без присутності великої кількості людей, через загрозу з боку Адонії. Можливо, Давид вважав, що другий раз, у присутності якомога більшої кількості людей, краще забезпечить те, що народ не повстане проти Соломона.

Зверніть увагу, що всі три уривки чітко показують, що Соломон був помазаний на «царство» ще до смерті царя Давида. Співправління, коли батько та син правили разом протягом кількох років, було поширеним явищем у давнину, щоб забезпечити синові необхідний досвід. Згідно з «Біблійним коментарем віруючого» (Believer’s Bible Commentary), с. 356, вважається, що спільне правління Соломона тривало два роки. Можливо, у Давида було б менше проблем з Адонією та Авесаломом, якби воно тривало довше.

Питання: У 1 Цар. 1:50–51, чи повинен був Соломон залишити Адонію в живих, чи ні?

Відповідь: Адонія тримався за роги жертовника, бо прагнув милосердя, і сподівався, що його не вб’ють, оскільки він перебував у святому місці. Соломон пощадив його життя, принаймні до того часу, коли Адонія почав поводитися підозріло.

Соломон мав повне право вбивати зрадників — як для того, щоб не дати їм захопити його законний трон, так і для того, щоб стримати інших від повстання. Оскільки Адонія взяв на себе роль царя, Соломон мав би повне право вбити Адонію одразу ж. Соломон проявив милосердя до Адонії, але в 1 Царів 1:52 він чітко дав зрозуміти, що Адонії краще бути обережним, бо Соломон стежитиме за ним.

У 1 Царів 2:17 саме Адонія, а не Адонія й Авішаг, попросив Батшебу, а не Соломона, вийти за нього заміж. Шлюб із наложницею колишнього царя дещо сприяв би справі Адонії щодо здобуття царської влади. Оскільки Соломон не побачив інших мотивів, він наказав стратити Адонію.

Питання: Чому в 1 Цар. 2:5, 28–34 Давид не покарав Йоава раніше?

Відповідь: Давид мав би стратити Йоава за вбивство ще раніше, але, як зазначено у 2 Самуїла 3:39, він виправдовував себе тим, що «ці чоловіки, сини Зеруї, занадто люті для мене». Очевидно, Давид міркував, що відстрочене правосуддя краще, ніж його відсутність. Таке виправдання Давида, можливо, не було правильним, але відстрочене правосуддя дійсно краще, ніж його відсутність.

Питання: У 1 Цар. 2:9, чи був Соломон уже мудрим до того, як Бог виконав його прохання і наділив його мудрістю?

Відповідь: У 1 Царів 3:12 не сказано, що Бог мав виконати його прохання в майбутньому, а що Бог уже виконав його прохання. Бог виконує деякі прохання лише після того, як ми про них просимо; інколи Він дає нам те, про що ми ще не просили, а іноді Бог може виконати прохання частково ще до того, як його висловлено, і повністю — після того, як людина про це попросила.

Питання: Чому в 1 Цар. 2:10; 11:21, 43; 14:20; 2 Цар. 14:29 тощо сказано, що хтось «спочив із своїми батьками»?

Відповідь: Цей евфемізм просто означає, що вони померли. Див. подібні відповіді у книгах «Коли запитують критики» (с. 195) та «Коли запитують секти» (с. 54–55).

Питання: Як у 1 Цар. 2:10 Давид міг бути похований у Єрусалимі, якщо сказано, що він «спочив із своїми батьками», які, ймовірно, були поховані у Віфлеємі?

Відповідь: Вираз «поклали до спочинку з батьками його» означає, що він пішов у могилу, як і вони, а НЕ те, що його тіло було разом з їхніми, як доводять наведені нижче приклади.

Азарія/Узія «поклався до своїх батьків і був похований поруч із ними в Місті Давида». 2 Царів 15:7а «поклався до своїх батьків і був похований поруч із ними на кладовищі, що належало царям; бо народ казав: “Він був прокаженим”». 2 Хронік 26:23

Манасія «поклався до своїх батьків і був похований у саду свого палацу, саду Уззи». 2 Царів 21:18 «поклався до своїх батьків і був похований у своєму палаці». 2 Хронік 33:20а

Йоаким «поклали до своїх батьків» (2 Царів 24:6а). Проте Йоакима у бронзових кайданах відвели до Вавилону (2 Хроніки 36:6), де він, ймовірно, і помер.

Давид «спочив із своїми батьками і був похований у Місті Давида» (1 Царів 2:10). Його батьки, ймовірно, були поховані у Віфлеємі, але, безумовно, не в Єрусалимі — місті, що перебувало під владою євусіїв, доки Давид його не завоював.

Соломон «поклався до своїх батьків і був похований у місті свого батька Давида» (1 Царів 11:43; 2 Хронік 9:31а). Дід Соломона та його давніші предки були поховані у Віфлеємі.

Питання: Чи вчинив Соломон несправедливо, коли вбив Адонію за те, що той попросив Авішаг за дружину (1 Цар. 2:22–25)?

Відповідь: Ні. На перший погляд це здавалося невинним проханням. Однак Соломон мудро розпізнав приховані мотиви завдяки такому поєднанню обставин:

1. Адонія був старшим.

2. Адонія вже продемонстрував, що готовий діяти (наприклад, прийняти корону) таємно, без відома царя.

3. Прихильники Адонії все ще були поруч.

4. Цей шлюб старшого сина зміцнив би його претензії на царський престол.

5. Святе Письмо не містить жодних вказівок на те, що Адонія взагалі подобався Авішаг або навпаки. Якщо це прохання не було мотивоване коханням, то який ще міг бути мотив?

Перші три причини були недостатніми для того, щоб Соломон «засудив» Адонію, оскільки Адонія попросив прощення, і Соломон пробачив йому те, що, судячи з усього, було минулою поведінкою, яка не повториться. Однак Соломон мудро вирішив і надалі пильно стежити за ним; коли Адонія намагався зробити будь-який крок для зміцнення своєї влади, Соломон скористався цим.

Якби Соломон просто відмовив, Адонія міг би розповісти іншим про нерозумність царя. Ми бачимо тут, що Соломон карав за бунтівні наміри (без конкретних дій), і це відрізняється від багатьох сучасних правових систем. Адонія мав би знати, що це виглядатиме так, ніби він намагається зміцнити свої позиції, і хто може сказати, що Соломон не мав рації, оцінюючи ситуацію?

Якби застосувати «примітивні» принципи Соломона до сучасних судових систем, це означало б, що в судових справах можна було б згадувати попередні судимості підсудного та його попередні судові появи, і таким чином до засуджених злочинців застосовувалися б вищі вимоги, ніж до звичайних громадян, щодо уникнення підозрілої поведінки. Якщо задуматися, принципи Соломона, зрештою, не здаються такими вже й примітивними.

Питання: Чому в 1 Цар. 2:36–39 Соломон наклав таке обмеження на Шимея?

Відповідь: Шимей вже одного разу довів, що не є вірним ізраїльському царю, і це обмеження було цілком обґрунтованим. Шимей не міг би спричинити більше неприємностей, якщо б мусив залишатися під наглядом царя в Єрусалимі.

Питання: У 1 Цар. 2:38-46, чи залишив Шимей Єрусалим з якоїсь невинної нагоди, як стверджує скептичний «Посібник Азімова з Біблії» (с. 322)?

Відповідь: Ні, Шімей легковажно поставився до наказу царя, так само як сьогодні багато хто легковажно ставиться до наказів Господа. Коли бунтівника помилують, все одно можуть залишатися обмеження, щоб унеможливити подальші повстання.

Питання: У 1 Цар. 2, що є спільним елементом у кожній із страт?

Відповідь: Соломон судив не лише за теперішні вчинки. Він судив за теперішні мотиви та минулі вчинки. Звісно, Бог судить не лише за вчинки людини, а й за мотиви.

Питання: Хто був фараоном Єгипту в той час (1 Цар. 3:1)?

Відповідь: Згідно зі скептичним виданням «Посібник Азімова з Біблії» (с. 322), це був Псусеннес II. У військовому плані Єгипет у той час був дуже слабким, і між фараоном та жерцями Фів існувала ворожнеча. Усунення загрози нападу зі сходу було б цілком логічним кроком для Псусеннеса II.

Питання: Чи правильно вчинив Соломон, одружившись із дочкою фараона (1 Цар. 3:1)?

Відповідь: Ні. У 1 Царів 11:1-4 сказано, що дружини Соломона відвернули його серце від Бога. Мабуть, Соломон відчував себе настільки впевненим у своєму пізнанні Бога, що помилково вважав, ніби непокора Богу в цьому питанні не зашкодить йому.

Питання: У 1 Цар. 3:3, що було неправильного в принесенні жертв на висотах, оскільки Соломон приносив жертви Богу?

Відповідь: Високі місця — це невеликі підняті майданчики, що використовувалися для поклоніння. Найчастіше їх використовували для поклоніння Ваалу, хоча тут Соломон явно поклоняється Богу. У відповіді слід врахувати три моменти.

1. У Старому Завіті сказано, що жертви Богові слід приносити лише в Храмі в Єрусалимі. Високі місця згодом могли б так само легко використовуватися для поклоніння Ваалу.

2. На той час у Єрусалимі ще не було центрального Храму. Для принесення тисячі цілопалень у Єрусалимі не було відповідних місць. Не можна стверджувати, що, оскільки Храму ще не було, не слід було приносити жертви Богу. 1 Царів 3:5 чітко показує, що Бог був задоволений поклонінням Соломона.

3. У 1 Царів 3:2-3 з обережністю згадується про поклоніння на висотах, оскільки це було заборонено після спорудження храму. Після спорудження храму не було б потреби поклонятися на висотах.

Питання: Що ми можемо дізнатися з 1 Цар. 3:7-11 про наші сьогоднішні молитви?

Відповідь: Ми можемо навчитися принаймні трьох речей.

1. Будьте обережні у своїх проханнях.

2. Деякі молитви більше подобаються Богу, ніж інші.

3. Якова 4:3 показує, що Бог радіє молитві про допомогу у служінні Йому, а не молитві про задоволення егоїстичних бажань.

Питання: У 1 Цар. 3:7-11, коли Бог може благословити когось за те, що той не просив чогось у молитві?

В: Соломон був благословенний не тому, що взагалі не молився, а тому, що замість цього просив про важливіші речі. Перш ніж молитися, нам варто визначити пріоритети й зосередитися на найважливішому.

Питання: У 1 Цар. 3:10-12, оскільки Бог дав Соломону мудрість, чому Соломон виніс рішення між двома жінками, замість того, щоб просто стратити їх обох, як наказувала Тора?

Відповідь: Люди можуть вирішити, чи застосовувати свою мудрість для пізнання Божих шляхів, чи для інших речей. Соломон мав мудрість, щоб досягати успіху в усьому, що робив. Він проникливо розпізнав, яка з жінок говорила правду, але не застосував Божий закон так, як мав би, або не мав доказів, що вони займалися цим гріховним ремеслом.

Питання: Що в 1 Цар. 3:12 означає «мудре й розсудливе серце»?

Відповідь: Цікаво, що в оригіналі на івриті це слово буквально означає «мудре і чуйне/розсудливе серце». Серце є осередком не лише знання, а й застосованого знання, здорового розсуду, характеру та турботи. Мудре серце — це те, що слухає Бога.

Питання: У 1 Цар. 3:16–28 чи мав рацію Соломон, чи він мав стратити обох жінок, які сперечалися за дитину?

Відповідь: Соломон мав би викорінити розпусту з країни. З огляду на те, що він припустився помилки, не зробивши цього, він справедливо розсудив їхню справу. Крім того, оскільки вони самі з’явилися перед ним, дехто міг би виправдати Соломона за те, що він не використав свідчення, яке могло б звинуватити його самого.

Питання: У 1 Цар. 3:28, чим дії Соломона відрізнялися від тих, що описані в 1 Цар. 2:22-23?

Відповідь: У 1 Цар. 2:22–23 Соломон правильно розпізнав зрадницькі наміри Адонії та поклав цьому край. Однак сторонній спостерігач міг би поставити під сумнів дії Соломона і завжди задаватися питанням, чи справді Соломон був надто параноїдальним і безжальним, чи ні. Соломон вчинив правильно в той момент, але це не обов’язково виглядало для всіх як правильне рішення.

У 1 Царів 3:16-28, у справі про двох повій, усім було зрозуміло, як Соломон дійшов до свого рішення. Соломон (нібито) вчинив правильно, і кожен міг це побачити та погодитися, що він вчинив правильно.

Але чи справді Соломон вчинив правильно? Закон передбачав, що повії мали бути закидані камінням до смерті. Дехто може сказати, що Соломон вчинив правильно, оскільки їх не спіймали на гарячому, тож у Соломона не було доказів, що вони були повіями. З іншого боку, якщо про них було відомо, що вони повії, то Соломон у цьому випадку знехтував Божим законом.

Християни повинні чинити правильно, а також намагатися, щоб їхні вчинки виглядали правильними. Павло турбувався про це у 2 Коринтян 8:20–21 та 1 Солунян 5:22. Бувають випадки, коли правильний вчинок неминуче виглядає неправильним для когось. У такому разі все одно слід чинити правильно, але так, щоб не образити совість іншої людини. Є й інші випадки, коли всі бачать і погоджуються, що щось є правильним, але насправді це неправильно. Щоб ознайомитися з моторошним прикладом цього, прочитайте Євангеліє від Івана 16:2.

Питання: Хто був серед дружин Соломона, згаданих у 1 Цар. 4?

Відповідь: Ось перелік лише деяких із них.

Дочка фараона — 1 Царів 3:1

Ймовірно, цариця Шеби — 1 Царів 10:1-14

У 1 Царів 11:1-4 сказано, що Соломон мав 700 дружин і 300 наложниць. Не забувайте, що в Повторенні Закону 17:17 Бог наказав цареві не мати занадто багато дружин, а в 1 Царів 11:1-4 конкретно сказано, що Соломон згрішив, одружившись із цими іноземними дружинами, і вони звели його серце з правильного шляху.

Питання: У 1 Цар. 4:4 Авіатар був священиком, чи його було усунено з посади в 1 Цар. 2:26-27?

В: Авіатар був первосвящеником за часів Давида. Коли Соломон зійшов на престол, він усунув Авіатара з посади первосвященика.

П: У 1 Цар. 4:4, хто тут був головнокомандувачем?

В: Тут йдеться про регулярну армію.

П: Як у 1 Цар. 4:21 Соломон правив від річки?

В: Тут йдеться про велику річку Євфрат. Давид переміг арамеїв, і вони приносили данину Соломону.

Питання: Як, згідно з 1 Цар. 4:23, Соломон міг влаштувати таку велику жертву та бенкет?

Відповідь: Після жертвопринесення влаштовувався великий бенкет для народу. Соломон, ймовірно, був найбагатшим царем на Близькому Сході того часу, хоча імператори в Китаї та Індії, можливо, були не менш заможними.

Подібно до цього, у тексті з Німруда зафіксовано, що ассирійський цар Ашурнасірпал II влаштував бенкет для 69 574 осіб, який тривав десять днів, згідно з М.Е.Л. Маллоуеном, «Німруд» у Д.В. Томаса, ред. «Археологія та Старий Завіт», с. 62.

Питання: У 1 Цар. 4:26 зазначено, що Соломон мав 40 000 стійл, чи 4 000 стійл, як сказано у 2 Хр. 9:25?

Відповідь: Найімовірніше, це помилка переписувача. У книзі «Коли критики запитують» (When Critics Ask), с. 181, зазначається, що, оскільки в обох уривках згадується 1 400 колісниць, число 4 000 є набагато більш обґрунтованим співвідношенням, ніж 40 000. Єврейське слово для числа 40 — rbym, а для числа 4 — rbh, тож різниця становить лише дві літери.

Питання: Чому в 1 Цар. 5:6 Соломон згадав сидонців, якщо Хірам був царем Тиру?

Відповідь: Тір був заснований колоністами з Сидону, що розташовувався за 25 миль від нього, але Тір став важливішим за Сидон. Незалежно від того, чи мав Хірам якийсь контроль над містом Сидон, у 969 р. до н. е. Хірам став правителем «сидонського народу» (або фінікійського народу), що мешкав у Тірі та околицях.

Питання: У 1 Цар. 5:1 чи саме Хірам розпочав листування із Соломоном, чи це зробив Соломон, як натякає 2 Хронік 2:3?

Відповідь: Хоча жоден із цих уривків конкретно не вказує, хто саме ініціював листування, як 1 Царів, так і 2 Хроніки свідчать, що саме Соломон написав перший лист, про який згадується. У 1 Царів 5:1 Хірам послав до Соломона послів (а не листи).

Питання: У 1 Цар. 5:13–18 чим 30 000 ізраїльтян відрізнялися від 153 600 неізраїльтян, яких Соломон взяв у рабство?

Відповідь: В основному було дві групи людей:
Неізраїльтян Соломон призивав (очевидно, на 12 місяців на рік) для своєї рабської робочої сили, як зазначено в 2-й Книзі Хронік 8:7-9. Він призвав 70 000 носіїв і 80 000 каменотесів у горах, а також 3 600 бригадирів, як зазначено в 2-й Книзі Хронік 2:2.
30 000 ізраїльтян були призвані (служили один місяць на кожні три місяці) (1 Царів 5:13-14). Це були інші люди, ніж ті 70 000 носіїв, 80 000 каменотесів у горах та 3 300 наглядачів, про яких йдеться в 1 Царів 5:15-16.

У 2-й книзі Хронік 8:9 конкретно зазначено, що Соломон не робив ізраїльтян рабами. Хоча як рабів мобілізували лише неізраїльтян, 30 000 ізраїльтян все ж були мобілізовані, хоча й не як раби.

У «Біблійному коментарі експозитора» (The Expositor's Bible Commentary), т. 4, с. 59, зазначено, що практика залучення звичайних вільних громадян на певний час до громадських робіт, яка називалася «корве», була досить поширеною в давнину, хоча для Ізраїлю це було новим явищем.

У Повторенні Закону 20:11 сказано, що неізраїльтян дозволялося піддавати примусовій праці, але про ізраїльтян там нічого не сказано.

Питання: Чому в 1 Цар. 5 цифри не збігаються з 2 Хр. 2?

Відповідь: Списки відрізняються, і порядок у них інший, але вони стосуються однієї й тієї ж події, тому цифри мали б збігатися. Ймовірною причиною є 20 корів віджатої олії в 1 Царів 5: це, ймовірно, помилка переписувача замість 20 000 корів.

Ось цифри:

У Септуагінті кількість майстрів у 1 Царів 5 становить 3 600.

У «Біблійному коментарі для віруючих» (с. 445–446) та «Енциклопедії біблійних труднощів» (с. 221–222) також визнається, що були допущені помилки переписувачів.

Питання: Чому в 1 Цар. 6 Соломон звертався до фінікійців за деревиною?

Відповідь: Хоча в Ізраїлі були ліси, найкраща деревина походила з ліванських кедрів. Соломон не був першим, хто просив у фінікійців деревину. Близько 1100 р. до н. е. єгипетський посланець Вен-Амон вирушив до Фінікії, щоб дістати кедрову деревину.

Питання: Що сказано в 1 Цар. 6:1 про дату Виходу?

Відповідь: Ми знаємо, що Соломон почав царювати в 971/970 р. до н. е., а четвертий рік його правління припадає на 967/966 р. до н. е. 480 років до цього — це приблизно 1447/1446 р. до н. е.

Питання: У 1 Цар. 6:1, оскільки одне покоління триває 40 років, а 480 = 12 × 40, чи означає це просто, що храм був збудований через 12 поколінь після Виходу?

Відповідь: Ні. Скептичний посібник «Асімова до Біблії» (с. 327) припускає саме це, а також підрахунок послідовних років правління суддів. Вони могли б просто сказати «12 поколінь», якби захотіли. Зважаючи на те, як Асімов «використовує» мову в цьому контексті, для них було б неможливо назвати кількість років у спосіб, який би прийняв Асімов.

Питання: Чому, згідно з 1 Цар. 6:7, під час будівництва храму не використовували сокири та залізні знаряддя?

Відповідь: Якби найважливішою метою було швидке завершення будівництва, їм було б краще використовувати сокири та залізні інструменти. Однак використання металевих інструментів залишило б невеликі відкладення міді (якщо вони були бронзовими) або заліза. Ці металеві відкладення згодом окислювалися б і змінювали колір каменю. Вони будували щось, що буде видно протягом століть, і не хотіли йти на жодні компроміси щодо якості своєї роботи. Так само, коли ми будуємо щось для Бога, ми не хочемо йти на жодні моральні компроміси; вони теж стануть помітними згодом.

Питання: Чому, згідно з 1 Цар. 6:31–32, двері мали бути виготовлені з оливкового дерева?

В: Хоча в Писанні про це не згадується, оливкове дерево є дуже міцним і стійким до комах. Оливкові дерева можуть жити понад 1 000 років. На дверях були викарбувані херувими. Херувими в храмі Соломона також були виготовлені з оливкового дерева й покриті золотом.

П: У 1 Цар. 7:1 палац Соломона був однією будівлею чи кількома будівлями?

В: Можливо обидва варіанти, але в «Коментарі до Біблії: Старий Завіт» (The Bible Knowledge Commentary : Old Testament), с. 501, зазначено, що, як і в інших палацах Близького Сходу, це, ймовірно, було кілька будівель, з’єднаних між собою.

Питання: У 1 Цар. 7:13, чи цей Хурам (або Хірам) — це той самий, що й цар Тиру?

Відповідь: Ні. Це був невідомий майстер, який був наполовину ізраїльтянином. Те саме зазначається у «Коментарі до Біблії для віруючих» (The Believer’s Bible Commentary), с. 363.

Питання: У 1 Цар. 7:20 йшлося про 200 гранатів чи про 100 гранатів, як зазначено у 2 Хр. 3:16?

Відповідь: Може бути і так, і так. Найімовірніше, це помилка переписувача, як показано в «Енциклопедії біблійних труднощів» (с. 221).

Питання: Чому у 1 Цар. 7:21 два великі стовпи називалися Яхін і Боаз?

Відповідь: Очевидно, це були прізвиська, а не імена, які Бог наказав їм використовувати. Однак немає жодних вказівок на те, що Бог заперечував проти цих імен. «Яхін» означає «Він утвердить», а «Боаз» — «у Ньому — сила».

Питання: Чи є в 1 Цар. 7:23 та 2 Хр. 4:2–5 обвід 30 ліктів і діаметр 10 ліктів правильним співвідношенням для круглого об’єкта?

Відповідь: Це співвідношення, яке відрізняється від числа пі на 4,8 %, знаходиться в межах норми, якщо врахувати товщину та похибку вимірювання. Для ідеально круглого об’єкта співвідношення довжини кола до діаметра становить 3,14159 (пі). Довжина кола становила 30 ліктів, а діаметр — 10 ліктів, що дає співвідношення 3. У відповіді слід врахувати два моменти.

Основна відповідь, край: У «Коментарі до Біблії: Старий Завіт» (с. 622) зазначено, що лікоть становив приблизно півтора фута. Отже, розміри становили 45 футів і 15 футів. Якби використовувалися зовнішній діаметр і внутрішня довжина кола, співвідношення становило б рівно 3,14159, якщо товщина на краю становила 6 дюймів. У 1 Царів 7:26 та 2 Хронік 4:5 зазначено, що товщина становила ширину долоні. Для довідки: якщо це означає ширину долоні, то моя долоня має ширину 4 дюйми. Якщо ж це означає довжину долоні, то моя долоня має довжину приблизно 7 дюймів.

Крім того, навіть якби вони використовували зовнішню окружність, виміряну трохи нижче обідка, і обідок виступав із зовнішнього боку посудини, врахування обідка все одно пояснювало б різницю у співвідношенні.

Додаткова відповідь, неточність: Навіть сьогодні ми вказуємо виміри з великою кількістю значущих цифр. Наприклад, припустимо, що вони вимірювали як внутрішню довжину по колу, так і внутрішній діаметр (або як зовнішню довжину по колу, так і зовнішній діаметр): довжина по колу від 30 до 30,49 кубітів і діаметр від 10 до 9,51 кубітів дають співвідношення 3 до 3,21. Число 3,14159 знаходиться в цьому діапазоні. Отже, сама лише неточність, без звернення до аргументу про обід, є достатньою для пояснення цього співвідношення.

Питання: У 1 Цар. 7:23 я не можу придумати більш явного виклику безпомилковості Біблії, ніж цей. У цьому вірші Соломон будує Храм для Господа. Частина його будівництва описана так:

Він також вилив Море з литого металу. Воно мало круглу форму, розміром у десять ліктів від краю до краю, п’ять ліктів у висоту та тридцять ліктів у довжині кола. Ці розміри дають число пі з вражаючим значенням 3. Навряд чи можна стверджувати, що це виправдовується «образною мовою» або що автор просто округляв цифри, оскільки інші розміри та деталі будівництва храму описані в іншому місці в буденних і точних деталях. Єдина реальна можливість полягає в тому, що автор не знав основ геометрії.

В: Нам навіть не потрібно згадувати про наближення, щоб відповісти на це. Чаша не мала нескінченно малої товщини, але її край мав би розширюватися назовні. (Він не міг би розширюватися всередину, інакше не вдалося б витягнути форму.) Якби вони виміряли діаметр зверху за допомогою мотузки або палиці, а довжину кола — знизу під краєм за допомогою мотузки, то отримали б значення, менше за 3,14159. Тож, якою б мала бути ширина цього краю? З кожного боку вона становила б усього 0,225 ліктя, якщо припустити, що чаша була ідеально круглою (а це могло бути й не так). Лікоть — це приблизно відстань від ліктя до кінчика середнього пальця. Отже, 0,225 ліктя — це приблизно довжина мого пальця.

Тут є цікавий момент: неважко побачити відповідь, якщо бути відкритим до більш ніж однієї можливості. Я підозрюю, що це сталося не через брак розуму з боку того, хто запитував, а скоріше через те, що людям потрібно бути більш відкритими до аналізу фактів.

Питання: Чи вказує Біблія в 1 Цар. 7:23 та 2 Хр. 4:2-5, що значення числа пі дорівнює 3?

Відповідь: Ні. У скептичному посібнику «Азімовський путівник по Біблії» (с. 328) стверджується: «Пояснення, звичайно, полягає в тому, що автори Біблії не були математиками і навіть не цікавилися математикою, а просто наводили приблизні цифри. Проте для тих, хто одержимий уявленням, що кожне слово в Біблії є непомильним (і хто трохи знається на математиці), неминуче стане шоком чути, що, за Біблією, значення числа пі дорівнює 3».

Азімов мав ступінь доктора філософії з хімії, тож він мав би знати краще. Існує три різні можливості.

Округлення з урахуванням значущих цифр: припустимо, що довжина кола становила рівно 30,0 ліктів. Оскільки розміри наводилися лише цілими числами, яке число, на думку Азімова, мали б вони вказати? Ідеально кругла чаша без обідка дала б значення 9,55, а це ближче до 10, ніж до будь-якого іншого числа.

З обідком: припустимо, що або внутрішня довжина кола становила рівно 30,0 кубітів, або товщина чаші робила внутрішню та зовнішню довжини кола майже однаковими. Діаметр, що включав обідок товщиною 4 дюйми (0,22535 кубітів), дав би співвідношення рівно 3 до 1.

Розширення: Ніщо не вказує на те, що стінки чаші були ідеально вертикальними. Якщо чаша мала дуже незначне розширення у верхній частині на 0,75 %, то зовнішня окружність у вузькій частині та зовнішній або внутрішній діаметр у верхній частині давали б співвідношення рівно 3 до 1.

Питання: У 1 Цар. 7:26 чи було Бронзове море об’ємом 2 000 бат, чи 3 000 бат, як зазначено у 2 Хр. 4:5?

Відповідь: Ми не впевнені, оскільки, як зазначено на сторінці 64 книги «Біблійні труднощі та уявні суперечності», найімовірніше, це помилка переписувача. У Септуагінті цього речення немає.

Питання: Що було всередині ковчега, як зазначено в 1 Цар. 8:9?

Відповідь: Спочатку там було три речі: скрижалі Десяти заповідей, жезл Аарона, що зацвів, та посудина з манною (Послання до Євреїв 9:4). Однак з плином століть, коли ковчег перебував у руках філістимлян та нешанобливих ізраїльтян, жезл Аарона та манна, очевидно, звідти зникли.

Питання: Чому в 1 Цар. 8:12 Бог перебуває в густій хмарі?

Відповідь: Єврейське слово, що тут вжито (’araphel), означає густу, темну хмару або густу темряву. Бог перебуває в темряві принаймні у двох сенсах.

Оскільки Бог є світлом, усе інше є відносно темним порівняно з Ним.

Крім того, ми не бачимо Бога через Його святість. Метафорично кажучи, темні, непрозорі хмари заважають нам бачити Бога. Але за межами темних хмар Сам Бог є світлом і, як сказано в 1 Тимофія 6:16, за своєю природою є недосяжним.

Хоча щось дуже яскраве може перебувати в темряві, оскільки воно приховане, воно може бути темним і в іншому сенсі. Деякі комахи, такі як оси та бджоли, бачать більше ультрафіолетового світла, ніж ми. Фізично те, що може здаватися темним для наших очей, для них може бути дуже яскравим. Духовно те, що може бути «темним» на довжинах хвиль зору грішної людини, може бути «яскравим» на коротших довжинах хвиль духовних істот.

Питання: Як це так, що, згідно з 1 Цар. 8:12, бажання робити певні речі є добрим, але нам не слід їх робити?

Відповідь: Одна з причин полягає в тому, що сама дія була б доброю, але час для неї був невідповідним. Однак це не було головною причиною в даному випадку.

Храм мав побудувати саме та людина, і Бог відверто сказав Давиду, що він не є тією людиною. Давид був дуже войовничим: наприклад, він вбив дві третини моавітських полонених, хоча Бог ніколи не наказував йому цього робити. Бог все одно любив Давида, але не хотів, щоб людина, що пролила кров (1 Хроніки 22:8; 28:3), увійшла в історію як будівничий Божого Храму.

Сьогодні християни іноді грішать так, що позбавляють себе права обіймати певні почесні посади. Наприклад, у багатьох церквах діє правило: якщо пастор вчинив перелюб, а потім покаявся, його пробачать, будуть любити і приймуть як члена церкви, але він ніколи більше не зможе бути пастором, пресвітером чи дияконом.

Питання: У 1 Цар. 8:17-19, оскільки Бог дарує нам добрі бажання нашого серця, чому ж Бог сказав, що бажання Давида збудувати Храм було добрим, але що він не мав цього робити, як зазначено в 1 Цар. 8:18-19?

В: Бог, як і батько, має право відмовити у проханні. Будівництво Храму було добрим наміром, але Давиду не слід було цього робити. Бог не хотів, щоб Його храм будував людина, яка мала на руках кров, яка вчинила вбивство та перелюб. Сьогодні якась справа може бути доброю, але конкретний віруючий може виявитися не тим, хто має її виконати. Або ж конкретний віруючий може виявитися не тим, хто має зробити це самотужки, і йому, можливо, доведеться чекати на Божий час.

Питання: У 1 Цар. 8:23 сказано, що не було інших богів, подібних до Господа. Чи означає це, що існують інші боги, які відрізняються від Нього?

Відповідь: Якщо під словом «бог» розуміти все, що люди вирішили поклонятися, то, очевидно, існує багато богів. Про це також говорить Павло в 1 Коринтян 8:5-6. У 1 Коринтян 10:20 Павло зазначає, що жертви язичників своїм богам були принесені демонам.

Питання: Чому в 1 Цар. 8:32 Соломон молився, щоб Бог дав праведним те, на що вони заслуговують, адже жоден із нас не заслуговує на Божу благодать?

Відповідь: Див. обговорення Псалма 35:24 для відповіді.

Питання: Чи слід нам, згідно з 1 Цар. 8:32-53, молитися, щоб Бог вислухав молитви людей у майбутньому?

Відповідь: Віруючі моляться відповідно до того, що знають. Оскільки ми маємо Новий Завіт, ми вже знаємо, як Бог вислуховує молитви та за яких умов, за Його словами, Він вирішує відмовити у вислуховуванні молитов. Замість того, щоб лише просити Бога вислухати нашу молитву, ми можемо дякувати Богові за те, що Він обіцяє вислухати молитви Своїх слухняних дітей.

Питання: Чому в 1 Цар. 8:40 Бог хоче, щоб люди боялися Його?

Відповідь: Страх тут — це ані фальшивий страх перед тим, хто блефує, ані страх перед тим, хто є несправедливим чи підлим. Натомість цей страх — це здоровий, тверезий повага до Того, хто судить душі всіх людей. Боятися Бога — це не лише виявляти повагу до Нього, але й корисно для нас, бо це утримує нас від гріха.

Питання: Що в 1 Цар. 8:51 мається на увазі під «печчю для заліза»?

Відповідь: Це не піч, зроблена із заліза, а найгарячіша штука, створена людиною на той час. Це була піч, яку використовували для виплавки заліза.

Питання: Як, згідно з 1 Цар. 8:55, ми повинні благословляти інших людей?

Відповідь: Принаймні чотирма способами.

1. Наше життя має бути благословенням для інших.

2. Ми повинні шанувати тих, хто особисто гідний пошани (Филип’ян 2:29), а також тих, хто, незалежно від особистого характеру, обіймає почесні посади (Римлян 13:7; 1 Петра 2:17).

3. Ми повинні молитися Богу за інших, щоб Бог благословив їх і дарував їм Свою благодать та милосердя (Дії 7:60; Филимону 6; Филип’ян 1:7, 9–10; Ефесян 1:17–18; Колосян 1:9–10; 1 Солунян 1:2; 2 Солунян 1:11).

4. Ми повинні давати, щоб благословляти інших людей, зокрема своїми грошима (Якова 2:14-17) та нашою наполегливою працею в Господі (1 Солунян 1:5-6; 2:2, 6-8, 11-12).

Питання: У 1 Цар. 8:56 сказано, коли і як ми повинні благословляти Бога?

Відповідь: Наше життя має бути життям хвали Йому. Ми повинні звертатися до Бога, славлячи Його за Його характер і діла, та дякуючи Йому за Його благодать і милосердя. Ми також повинні розповідати іншим про Божу велич, любов і могутні діла.

Питання: У 1 Цар. 8:58, 61, у чому полягає різниця між Божими заповідями та Божими постановами?

Відповідь: Божі постанови — це Божі закони, яких усі люди мали дотримуватися, інакше на них чекало покарання. Наприклад, Десять заповідей були постановами. Бог мав додаткові заповіді для різних людей. Наприклад, Давиду було наказано не будувати храм. Незалежно від того, як ви називаєте заповідь чи постанову, ми маємо виконувати все, що Бог нам заповідав.

Питання: Як у 1 Цар. 9:4 Давид ходив із щирим серцем?

Відповідь: Давид вчинив великий гріх, але він повністю покаявся. Приємно знати, що Бог може вважати нас такими, що ходять у щирості, навіть після того, як ми згрішили, якщо ми щиро каємося.

Питання: Чому в 1 Цар. 9:11-13 Соломон продав частину землі Хіраму, цареві Тиру, якщо в Лев. 25:23 сказано, що землю не можна продавати назавжди?

Відповідь: Соломон вчинив неправильно і не повинен був продавати землю, яку Бог призначив Ізраїлю. Ймовірно, Соломон вважав, що матеріальні блага та допомога від Хірама вартують більше, ніж цей шматок землі. Однак Бог дав цю землю ізраїльтянам у володіння, а не для того, щоб Соломон розпоряджався нею на власний розсуд.

У цьому є урок для нас сьогодні. Іноді, йдучи на компроміс зі злом, ми можемо «розпродавати» благословення та забезпечення, які Бог спочатку призначив для наших дітей та інших людей.

Питання: Чи могло те, що Соломон віддав 20 міст Нафталі Тиру (1 Цар. 9:11), стати одним із чинників ворожості Північного царства до династії Соломона?

Відповідь: У книзі «Посібник Азімова з Біблії» (с. 326–327) згадується цей момент, і, можливо, Азімов тут має рацію. Ми не знаємо всіх причин, чому північні ізраїльтяни хотіли відокремитися. Важке оподаткування, безперечно, було головною земною причиною. Врешті-решт, однак, причиною було те, що Бог хотів розділити північне та південне царства через непокору, що почалася за часів Соломона.

Питання: У 1 Цар. 9:18 йдеться справді про «Тадмор», відомий оазис у Сирійській пустелі, чи про «Тамар» у Юдейській пустелі, як зазначено у 2 Хр. 8:4?

Відповідь: Це Тамар у Юдеї, що за 16 миль (26 кілометрів) на південний захід від Мертвого моря, оскільки там сказано, що це в Юдеї. Для деяких сучасних людей правильне написання вважається важливішим, ніж для людей давнини.

Питання: У 1 Цар. 9:22 чи не використовував Соломон ізраїльтян для примусової праці, чи він мобілізував 30 000 ізраїльтян з усього Ізраїлю, як зазначено в 1 Цар. 5:13?

Відповідь: У книзі «Коли критики запитують» (When Critics Ask), на сторінках 182–183, зазначено, що в цих двох віршах вживаються різні гебрейські слова. У 1 Царів 5:13 (5:27 у гебрейських Бібліях) вживається слово «мас» (mas) або «хаммас» (hammas), що означає «призовники». У 1 Царів 9:21 вживається слово «мас-обед» (mas-obed), що означає «примусова рабська праця». У 1 Царів 9:22 сказано, що Соломон не використовував жодного ізраїльтянина як раба («абед», abed).

Питання: У 1 Цар. 9:23 було 550 начальників чи 250, як зазначено в 2 Хр. 8:10?

Відповідь: Може бути і те, і інше, оскільки, найімовірніше, це помилка переписувача.

Питання: У 1 Цар. 10:14 та 2 Хр. 1:15–17, звідки Соломон взяв усе це золото?

Відповідь: У скептичному «Посібнику Азімова з Біблії» (с. 412, 417) зазначено, що літописець описує багатство Соломона «у термінах нестримного перебільшення». Однак Соломон дійсно був настільки багатим.

Хірам з Тиру подарував Соломону 120 талантів золота за 20 міст у Галілеї (1 Цар. 9:14). Соломон і Хірам завезли з Офіру 420 талантів золота (1 Цар. 9:28). Цариця Шеби подарувала Соломону 120 талантів золота (1 Цар. 10:10). Один талант металу становить приблизно 75 фунтів згідно з перекладом NET, с. 602.

Разом: за один рік Соломон отримав 666 талантів золота (1 Царів 10:14). Соломон використав це золото, щоб виготовити 200 великих золотих щитів, 300 інших щитів, а також обклав золотом свій трон і посудини для пиття (1 Царів 10:16–21).

Як у давнину могло бути стільки золота? Це було величезне багатство, але й інші царі мали багатства. Згідно з книгою «Відповіді на 735 загадкових біблійних питань» (с. 120–121), ассирійський цар Есархаддон «покрив стіни» святилища Ашшура «золотом, наче це була штукатурка». Один єгипетський фараон обклав золотом баржу довжиною 200 футів аж до ватерлінії. Після того як фараон Шишак вторгся в Юдею, він забрав більшу частину золота і помер через рік. Його син, Осоркон I, у 921 році до н. е. пожертвував 383 тонни золота та срібла як частину свого дару богам.

Питання: У 1 Цар. 10:22, чи Таршіш — це те саме місце, що й Офір?

Відповідь: Ні, це не одне й те саме. Офір — це, ймовірно, сучасна Ефіопія або територія на південь від неї. Таршіш (у сучасній Іспанії) був, мабуть, найзахіднішим цивілізованим містом. У «Довіднику по Біблії» Азімова (с. 332) також зазначено, що Офір і Таршіш — це різні місця.

Існувало ще два міста з назвою Таршіш. Одне з них розташовувалося на острові Сардинія, а інше — у Малій Азії, але саме те, що в Іспанії, є тим відомим містом, про яке йдеться в цьому уривку.

Питання: Як у 1 Цар. 10:23 Соломон перевершив усіх царів землі?

В: Слово «земля» тут може означати як «землю» в загальному розумінні, так і «край», тобто край Близького Сходу. Соломон освятив храм у 960 р. до н. е., і в той час інші царства Близького Сходу перебували у стані хаосу. Соломон був навіть багатшим за Єгипет. Лівійський правитель Шишак захопив Єгипет приблизно у 950/945 р. до н. е. Отже, у той час Соломон був найзаможнішим правителем на Близькому Сході — у світі, який вони знали. Він також був, як мінімум, одним із найзаможніших правителів у світі.

У Греції цей час був частиною періоду, відомого як «темні століття» грецької цивілізації.

У Америці, окрім ольмеків у Мексиці та кількох майя, американські цивілізації близько 1000 р. до н. е. були дуже примітивними.

У Китаї це був час правління царя Хао (1052–1002 рр. до н. е.). Цар Хао загинув у битві на річці Хань, і наступним царем став цар Му (976–922 рр. до н. е.) з династії Чжоу.

В Індії аж до приблизно 900 р. до н. е. арійці зміцнювали свою владу над дравідійськими народами. Однак арійці не були єдиним королівством, а складалися з низки племен. У розділі «Часові рамки 1500–600 рр. до н. е.» (с. 138) зазначено: «Пізня фаза ведичної епохи в Індії, що припадає приблизно на період між 1000 і 600 рр. до н. е., була часом величезних змін і потрясінь майже в усіх аспектах життя арійців. Арії поширювалися на схід і південь до великої долини річки Гангу та далі, вирубуючи ліси вогнем, коли це було необхідно, щоб створити простір для своїх поселень. Їхні маленькі держави, що постійно воювали між собою, перетворилися на меншу кількість більших королівств і республік із постійними столицями та розгалуженими бюрократичними апаратами».

Таким чином, у Китаї був єдиний цар, який міг змагатися зі Соломоном за звання найбагатшого правителя у світі.

Питання: Чому в 1 Цар. 10:26 сказано, що цар Соломон мав багато колісниць і коней, якщо в Втор. 17:16,17 зазначено, що цар не повинен розмножувати коней?

Відповідь: Соломон вчинив неправильно в обох випадках. Слід врахувати два моменти.

1. Для звичайного царя було природним зміцнювати свою армію, щоб забезпечити максимально можливий захист.

Соломон був царем не над «природним царством», а над Божим народом. Коли ви покладаєтеся на Бога, іноді послух Богу означає робити те, у чому ви покладаєтеся на Бога, а не на власну силу.

2. Колісниці найефективніші для наступальних бойових дій на відкритих рівнинах, а не для оборони. Бог не був зацікавлений у тому, щоб ізраїльтяни завойовували або оселялися за межами Землі Обітованої — у Сирії, Месопотамії чи Єгипті.

Питання: Чи було абсурдним те, що Давид спав із молодою дівою, як стверджує мусульманин Ахмад Дідат, у 1 Цар. 11:1-3 [насправді 1 Цар. 1:1-3]?

Відповідь: У 1 Цар. 11:1-3 нічого подібного немає, але, ймовірно, Дідат мав на увазі Авішаг, годувальницю Давида, з 1 Цар. 1:1-3.

Два запитання до тих, хто піднімає цю тему.

1) Ви справді стверджуєте, що старий пророк, який має статеві стосунки з молодшою дівчиною, — це абсурд?

2) Оскільки Біблія чітко зазначає, що Давид не мав з нею статевих стосунків, чи ви натякаєте, що пророк Давид мав з нею статеві стосунки, і на якій підставі?

Давид був старим і вже наближався до смерті, а в 1 Царів 1:4 чітко сказано, що Давид не мав з нею статевих стосунків, хоча про неї говорили, що вона була вродливою. Іноді дуже старі чоловіки, які наближаються до смерті, не мають бажання або не здатні до статевих стосунків.

Однак, якщо уявити, що Давид був молодшим, і припустити, що він все-таки мав з нею статеві стосунки, це було б не настільки абсурдним, як те, що нібито пророк мав статеві стосунки з 8- чи 9-річною дівчинкою, чи не так? Це добре задокументовано в ранніх авторитетних мусульманських джерелах: Бухарі, т. 5, книга 58, розд. 43, № 236, с. 153; Бухарі, т. 5, книга 58, розд. 43, № 234, с. 152; Бухарі, т. 7, книга 62, розд. 60, № 88, с. 65; «Сахіх Муслім», т. 2, книга 8, розділ 548, № 3309, 3310, 3311, с. 715–716; «Сахіх Муслім», т. 4, книга 29, розділ 1005, № 5981–5982, с. 1299; «Сунан Абу Дауда», т. 2, книга 5, розділ 700, № 2116, с. 569; «Сунан Абу Дауда», т. 3, книга 36, розділ 1769, № 4913, 4915, 4916, 4917, 4918, с. 1373–1374; «Сунан Абу Дауда», т. 3, книга 36, розділ 1770, № 4915–4919, с. 1374. «Тірмізі», «Шлюб за вченням Посланця Аллаха», № 1027; (Сунан Насаї, «Книга про шлюб», № 3255, 3256, 3257, 3258; Ібн-і-Маджа, т. 3, книга 9, розд. 13, № 1876, 1877, с. 133–134; (Гійом, А., «Життя Мухаммеда», переклад книги Ібн Ісхака «Сірат Расул Аллах», Oxford University Press, Карачі, Пакистан, с. 682).

Питання: Чому в 1 Цар. 11:1–3 Соломон мав 700 дружин і 300 наложниць, що суперечило Божій заповіді у Втор. 17:17?

Відповідь: У Повторенні Закону 17:17 сказано, що цар не повинен мати багато дружин, і Давид та Соломон згрішили, порушивши це. Укладення шлюбів було поширеним способом зміцнення союзів, але все одно було неправильно не слухатися Бога. У 1 Царів 11:1-4 сказано, що Соломон згрішив, одружившись із цими іноземними дружинами, і відвернув своє серце від Бога.

У книзі «Складні вислови Біблії» (с. 229) наведено цікаве застосування цього уривка. Хоча Соломон мав би встановлювати вищі стандарти як приклад для наслідування, він, ймовірно, почав вважати себе таким, хто не потребує цього Божого обмеження. Коли сучасний християнський лідер вважає себе таким, що не підпадає під Божі обмеження, встановлені для звичайних християн, цей лідер перебуває у дуже серйозних духовних труднощах.

Питання: Чи в 1 Цар. 11:11-13 йдеться про те, що Бога не турбувала кількість дружин Соломона, а скоріше те, що вони були чужинками? (Так стверджував один мусульманин.)

Відповідь: Неправдиво стверджувати, що Бог не мав нічого проти того, що Соломон мав так багато дружин. Бог мав заперечення проти того, що Соломон брав невіруючих дружин (1 Цар. 11:2), але Бог також наказав царям не брати багато дружин у Повторенні Закону 17:17.

Питання: Чи схвалює уривок з 1 Цар. 11:1-3 багатоженство?

Відповідь: Ні, адже Соломон згрішив, маючи стільки дружин. Загалом Старий Завіт дозволяв багатоженство, але не заохочував його, як сказано в Матвія 19:5 (цитуючи Буття 2:24): «двоє», а не «багато», «стануть одним тілом». У Новому Завіті багатоженство не було заборонено, але, згідно з 1 Тимофія 3:2, жоден старійшина чи церковний керівник (episcopos) не міг мати більше ніж одну дружину.

Питання: Як ви вважаєте, яку роль батька відігравав Соломон для Ровоама в 1 Цар. 11:1-13, навчаючи його бути мудрим царем?

Відповідь: Соломон був дуже зайнятою людиною: він укладав торговельні союзи, будував свій палац, Божий Храм, а також усі ті храми ідолів, і проводив час зі своїми дружинами. Ми не знаємо, чи залишався у Соломона час, щоб належним чином виховати своїх численних дітей. Соломон дуже турбувався про «своє» царство; ми не знаємо, наскільки він турбувався про Боже царство — як у той час, так і в майбутньому після нього.

Проте, незважаючи на це, Рехав’ам дещо знав про Бога. Він та вожді смирилися перед Богом у 2-й Книзі Хронік 12:6-8. Як ви гадаєте, наскільки Рехав’ам поважав віру Соломона в Бога? Після того, як Соломон збудував усі ті храми ідолів, мабуть, не дуже.

Проте Рехав’ам дечому навчився від свого батька. Згідно з 2-ю Книгою Хронік 11:21, Рехав’ам мав 18 дружин і 60 наложниць. З огляду на це можна припустити, що головним прагненням Рехав’ама було не залишатися в тіні свого батька, а бути визнаним великим, як і його батько.

Питання: Як у 1 Цар. 11:4, 6 Давид був відданий Богові всім серцем, а Соломон — ні?

Відповідь: Це хороший уривок, щоб зрозуміти, що Бог вважає «відданістю Йому всім серцем» (у версії короля Якова сказано «досконалістю»). Ані Давид, ані Соломон не були безгрішними й досконалими, і «відданість всім серцем» не означає саме цього. Натомість серце, віддане всім серцем, означає, що серце спрямовано у правильному напрямку.

Хоча Давид і вчинив великі гріхи — перелюб, брехню та вбивство, — він покаявся, і після покаяння Давид віддався Богові всім серцем.

Натомість Соломон згрішив, одружившись із занадто великою кількістю жінок — чужоземних, невіруючих дружин — і навіть збудувавши храми для їхніх ідолів. Соломон ніколи публічно не покаявся у цьому.

Питання: Чому, згідно з 1 Цар. 11:14–23, 40 та 2 Хр. 10:2, фараон допомагав ворогам Соломона?

Відповідь: Можливо, це був не той самий фараон. Проте, як і багато інших людей, єгипетський уряд був опортуністичним і міг переходити на інший бік, якщо це було вигідно Єгипту. Фараон надав притулок Хададу Едомлянину, ворогові Соломона (1 Цар. 11:14-23), хоча й не хотів, щоб той повернувся до Едому. Фараон надав притулок Єровоаму (2 Хрон. 10:2). Однак після смерті Соломона, коли Єровоам правив північним царством, фараон вторгся як до Юдеї, так і до Ізраїлю.

Питання: Як у 1 Цар. 11:15 Йоав очолив тут військо, якщо Соломон наказав вбити Йоава (див. 1 Цар. 2:30–34)?

Відповідь: Ключ до розуміння цього міститься в 1 Царів 11:15, де сказано, що це спогад про часи, коли царем був Давид. У 1 Царів 2:30-34 Йоава вбили лише після смерті Давида. Автор включає цей спогад, щоб надати нам контекст щодо Хадада Едомського.

Питання: Які ще докази того, що Йоав вбив усіх чоловіків в Едомі, ми маємо в 1 Цар. 11:16?

Відповідь: Ми не маємо жодних позабіблійних свідчень про це, і, ймовірно, на те є вагома причина. Едомлян, які могли б про це розповісти, залишилося б дуже мало, і тому сьогодні ми не маємо офіційно задокументованої історії едомлян.

Питання: У 1 Цар. 11:23, коли правили царі Сирії?

Відповідь: Ось хронологія, взята з «Коментаря до Біблійних знань: Старий Завіт» (The Bible Knowledge Commentary: Old Testament), с. 509, та «Нового міжнародного біблійного коментаря» (The New International Bible Commentary), с. 394.

Питання: Чому в 1 Цар. 11:40 Шишак надав притулок бунтівнику Єровоаму, який втік від Соломона, якщо раніше фараон віддав свою дочку за Соломона в шлюб (1 Цар. 3:1)?

Відповідь: Це були різні фараони. Тестем Соломона був або Сіамун, або Псусеннес II. Після смерті цих фараонів Шишак, лівієць, який був генералом єгипетської армії, став фараоном приблизно 945 р. до н. е.

Питання: Чому в 1 Цар. 11:40 вжито слово «цар», а не «фараон»?

Відповідь: Правителем північного Єгипту був Шишак, генерал із Лівії. Хоча його та його нащадків називали фараонами, вони ніколи не правили всім Єгиптом, і, можливо, автор Біблії хотів вказати, що Шишак став правителем, але не походив із родини колишнього фараона.

Питання: Чому в 1 Цар. 12:1 та 2 Хр. 10:1 Рехав’ам вирушив до Сихема?

Відповідь: Сихем — стародавнє місце, де Бог вперше явився Аврааму, — розташоване саме на північній території, хоча й знаходилося лише за 30 миль на північ від Єрусалима. Так само, як Давид був коронований царем Юдеї та царем Ізраїлю, так і Рехав’ам вирушив на північ, щоб окремо прийняти царську владу над північними племенами. Те, що ізраїльтяни коронують його царем, було вирішеною справою — принаймні так думав Рехав’ам.

Єровоам втік до Єгипту після того, як повстав проти Соломона. Єровоам повернувся з Єгипту саме тому, що глави північних племен попросили його приїхати. Тож якщо Рехав’ам не збирався полегшити їхнє становище, вони вже були готові до такого розвитку подій.

Після того як коронація пішла не так, як треба, Рехав’ам більше не хотів повертатися до Сихема, оскільки Єровоам укріпив це місто (1 Цар. 12:25).

Питання: Якої інформації (якщо така була) не мав Рехав’ам у 1 Цар. 12:6–11?

Відповідь: Можливо, про те, що Бог обіцяв Соломону, що відбудеться розкол. Ймовірно, він також не знав, що пророк сказав Єровоаму, що той повинен повстати і що він досягне успіху.

Питання: У 1 Цар. 12:6-8, якби хтось порадив: «Не роби цього, інакше царство розділиться», чому б Рехав’ам відкинув цю пораду?

Відповідь: Рехав’ам міг сказати щось на кшталт: «У мене є багато мудрих радників, які кажуть інше. Я згоден, що розкол царства був би поганою річчю, але ймовірність того, що це станеться, майже дорівнює нулю, як кажуть мені мої довірені радники. Користь від будівельних проектів та багатств переважає незначні ризики».

У Рехавеама вже були старші радники, які давали йому добрі поради. Але замість того, щоб сказати: «Я відкидаю вашу пораду, бо хочу робити те, що хочу», — він підстрахувався. Він знайшов інших радників, які говорили те, що він хотів чути, щоб потім можна було сказати, що він просто дотримувався порад своїх радників.

Питання: Чому, згідно з 1 Цар. 12:6–11 та 2 Хр. 10:1–15, Рехав’ам вчинив так нерозумно?

Відповідь: Є дві можливі причини, що доповнюють одна одну.

Деякі люди не шукають нових ідей. Можливо, Рехав’ам уже прийняв рішення і лише вдавав, ніби радиться з усіма сторонами.

З іншого боку, можливо, він оцінював, яка порада краща, виходячи виключно з того, наскільки близькими до нього були ті, хто давав цю пораду. Сьогодні люди можуть припуститися тієї самої помилки, обираючи між суперечливими поглядами виключно на основі близькості до того, хто дає пораду. Звісно, 1 Царів 12:15 вказує на головну причину: Бог хотів, щоб царство розділилося.

Питання: Як, з огляду на 1 Цар. 12:6–11 та 2 Хр. 10:1–15, сучасні люди припускаються таких самих помилок, як і Рехав’ам?

Відповідь: Гордість передує падінню, і часто людям потрібна велика впевненість у собі, перш ніж вони зроблять справді нерозумні вчинки. Якби думка про те, що ізраїльтяни можуть повстати, хоча б спала на думку Рехавоаму чи його нерозумним радникам, Рехавоам, безперечно, не сприймав би їх як щось само собою зрозуміле.

На роботі, серед колег, у церкві та в родині — у чому, на вашу думку, ви можете бути настільки впевнені, що сприймаєте це як належне?

П: У 1 Цар. 12:6–11 та 2 Хр. 10:3–19, коли радники висловлюють суперечливі думки, як ви визначаєте, які з них мають рацію? — як це робив Рехав’ам?

Відповідь: Правильний спосіб — це помолитися, а потім зважити всі «за», «проти» та ризики кожного рішення. Але що робити, якщо ви не знаєте напевно (а так буває часто)? Ви можете зважити, наскільки ви повинні довіряти різним радникам.

Є кілька неправильних способів, і, можливо, Рехав’ам застосовував їх обидва. По-перше, Рехав’ам зробив вибір, виходячи з того, що хотів почути. Якщо б справи пішли не так, він міг би виправдати свої дії словами довірених радників.

По-друге, можливо, Рехав’ам не дуже переймався цим, бо вважав, що все одно все складеться добре. Питання не полягало в тому, хто мав рацію? — можливо, Рехав’ам думав, що обидва варіанти спрацюють. Натомість, кому він вирішив довіритися й слідувати?

Третій неправильний спосіб прийняття рішення ґрунтується виключно на звички: як ми робили це раніше, і який варіант мені зручніший?

Питання: Як у 1 Цар. 12:10 деякі люди сьогодні кажуть: «Мій мізинець товстіший за талію мого батька»?

Відповідь: Ось один дуже поганий спосіб оцінювати ризик: обирати те, що робить тебе сильнішим на вигляд. Їхнє бажання показати, наскільки вони жорсткі, сильні чи могутні, переважає їхнє бажання принести користь іншим, а іноді навіть собі самим.

Питання: Чому в 1 Цар. 12:18 Рехав’ам послав Адорама/Хадорама, начальника податкової служби?

В: Ми не знаємо, чому Рехав’ам відправив Адорама. У «Біблійному коментарі експозитора» (том 4, стор. 115) висловлюється думка, що Рехав’ам хотів перевірити їхнє рішення, відправивши представника влади для збору податків. Однак, з огляду на все багатство Соломона, Рехав’аму, можливо, не були потрібні додаткові податкові надходження. Можливо, Адорам мав пообіцяти їм гроші, щоб вони залишилися вірними.

З іншого боку, можливо, Адорам був відповідальним за примусову працю, і, оскільки раніше вони слухалися цього вищого чиновника, Рехав’ам нерозумно вважав, що вони можуть послухатися його й цього разу.

Але на той момент їм було байдуже до трохи більшої суми грошей, до Адорама, до Рехавеама чи, власне, до збереження єдності королівства. Щойно Рехавеам дав свою відповідь, їхнє рішення було остаточним.

Питання: Як, з огляду на 1 Цар. 12:18, ви сьогодні оцінюєте серйозність ризику?

Відповідь: Слід оцінити дві речі: серйозність та ймовірність того, що щось станеться. Уявіть найгірший сценарій і підрахуйте витрати у вигляді грошей, часу, кар’єри, втрачених можливостей та майбутніх обмежень щодо вашого подальшого шляху. Деякі люди так і роблять, але забувають також оцінити серйозність шкоди чи втрати стосунків, репутації та доброго імені. Якщо серйозність досить низька, то люди часто просто ігнорують це. Але якщо ви можете повністю усунути цей ризик, і це не вимагає великих витрат, то чому б ні? Якщо наслідки ризику серйозні, і ви не можете його усунути, а лише пом’якшити, і ви можете знизити ризик, то чому б ні? Наприклад, наскільки я постраждаю або наскільки знизиться моя репутація в очах інших, якщо я пристебну ремінь безпеки перед початком руху, щоб запобігти серйозним травмам? Якщо це нічого не коштує, то чому б не робити це щоразу, навіть якщо закон цього не вимагає?

Отже, наприклад, якщо ви — людина похилого віку, з якого моменту серйозність і ймовірність нещасного випадку під час катання на лижах перестають виправдовувати ризик, пов’язаний із цим заняттям? Це може залежати від того, наскільки ви вправні лижники, і на яких трасах (зелених, синіх, чорних, подвійно-чорних) ви намагаєтеся кататися.

Люди можуть помилково оцінювати серйозність ризику, але частіше вони неправильно оцінюють частоту його виникнення.

Питання: У 1 Цар. 12:20 чи лише Юда пішов за домом Давида, чи й Веніамін також пішов за ним, як зазначено в 1 Цар. 12:21–23 та 2 Хр. 11:12?

Відповідь: «Юда» тут означає землю Юдейського царства. Очевидно, мався на увазі й Веніамін, оскільки в наступному вірші сказано, що Веніамін був разом із Юдою. Крім того, плем’я Симеона було розсіяне по всій Юдеї, а багато левітів мешкало на землі Юдеї.

Питання: У 1 Цар. 12:21–24 та 2 Хр. 11:2–4, оскільки Бог призначив цей розкол, чи був Рехав’ам безсилим (а отже, невинним) у тому, що він зробив?

Відповідь: Звичайно, ні. Рехав’ам прагнув піти цим необачним шляхом. Але Бог не лише знав про це і дозволив це, а й призначив, щоб Рехав’ам міг зробити те, що хотів.

Питання: У 1 Цар. 12:22–24 та 2 Хрон. 10:1–19; 11:1–4 хто саме спричинив розкол: Бог, Соломон, Рехав’ам чи Єровоам?

Відповідь: Давайте спочатку задамо простіше запитання. Уявімо, що когось судять за те, що він спричинив лісову пожежу. Так, він визнає, що необережно кинув запалену сірник, але якби це була пустеля, а не ліс, ніякої шкоди не сталося б. Або якби Бог не створив земну атмосферу, наповнену киснем, на землі не було б тваринного життя, і лісової пожежі не сталося б. Отже, насправді він не спричинив лісову пожежу — це був Божий прояв. Як ви гадаєте, наскільки далеко він зайшов би з таким захистом?

Багато речей мають більше ніж одну причину, наприклад, повітря, паливо та іскра для пожежі. Повітря та паливо були необхідними умовами, але сірник був безпосередньою «іскрою», тобто ефективною причиною, яка спричинила пожежу за вже існуючих, нормальних умов. Багато речей не мають єдиної причини; вони мають дерево причинно-наслідкових зв’язків. Наприклад, щоб сталося D, спочатку має статися A, потім B, потім або C1, або C2, і лише тоді відбудеться D.

Єровоам був останньою ланкою в дереві причинно-наслідкових зв’язків, що йшла одразу після нерозумної відповіді Ровоама. Але Бог наказав Єровоаму повстати, і Бог сказав Соломону, що його син втратить десять племен через непокору Соломона, який поклонявся іншим богам і будував храми ідолів. Соломон був настільки мудрим і великим, що вирішив, нібито йому більше не потрібно дотримуватися Божого наказу не поклонятися іншим богам (1 Цар. 11:7–13). Саме Соломон першим наказав збудувати храми ідолів, і наслідки його злого правління продовжували переслідувати ізраїльтян аж до вигнання. Соломон, ймовірно, навіть не уявляв, наскільки тяжкими й тривалими будуть наслідки його гріха.

Питання: У 1 Цар. 12:22–24 хто спричинив те, що розкол тривав далі?

Відповідь: Бог не сказав Соломону, Ровоаму, Єровоаму чи комусь іншому, коли саме відбудеться розкол; пророцтво могло б здійснитися наприкінці правління Ровоама. Бог не казав жодному пророку, що розкол має тривати; Єровоам ретельно спланував, щоб зробити його постійним. Звичайно, Бог знав про це і дозволив, щоб це сталося.

Питання: У 1 Цар. 12:25-33 хто спричинив подальше ідолопоклонство, що виникло внаслідок розколу?

Відповідь: Це ще один наслідок у ланцюжку причинно-наслідкових зв’язків. Коли Єровоам повстав, він міг би сказати: «Бог наказав мені повстати, і я це зробив, і я можу покластися на Бога, що Він збереже моє царство окремим, доки забажає». Але ні, Єровоам відчував, що мусить взяти справу у свої руки, і що його окреме царство не втримається, якщо він не змусить народ змінити релігію та зануритися в ідолопоклонство. Йеровоам, ймовірно, не був відданий ідолопоклонству золотих телят. Натомість він використовував ідолопоклонство просто як засіб для досягнення мети, як інструмент, що допомагав підтримувати розкол. Сумним є те, що більшість людей у північних племенах погодилася саме на це.

Питання: У 1 Цар. 12:25, чи жив Єровоам у Сихемі, чи в Тірці, як сказано в 1 Цар. 14:12-17?

Відповідь: Або Єровоам міг переїхати, або, що більш типово, царі та князі мали не одну резиденцію. Сихем був укріпленим містом. У 1 Царів 14:12-17 Єровоам та його дружина переїхали до Тірзи, коли їхній син захворів. Можливо, вони вважали, що клімат Тірзи був кращим для їхнього вмираючого сина.

Питання: Чому, як зазначено в 1 Цар. 12:28-29, Єровоам мав два золотих телят?

Відповідь: Єровоам вірив, що якщо північні ізраїльтяни продовжуватимуть щороку відвідувати Єрусалим для поклоніння, їхня відданість йому завжди буде під сумнівом, як показано в 1 Царів 12:27.

У сьогоднішньому «Посібнику з вирішення біблійних труднощів» (с. 271–272) викладено цікаву теорію, згідно з якою ці телята були фальшивим поклонінням істинному Богу. Оскільки Ваала часто зображували верхи на двох телятах, а на ковчезі були два херувими, які, можливо, нагадували телят, ці два телята нібито символізували Бога, що сидів на них, хоча самого Бога не було зображено.

Однак ця точка зору не може бути правильною, оскільки в 1 Царів 12:28 Єровоам сказав: «Ось, Ізраїлю, ваші боги, які вивели вас із землі Єгипетської»; отже, саме цих телят поклонялися як богам, можливо, подібно до золотого теля Аарона. Телятам і бикам зазвичай поклонялися від Малої Азії до Єгипту.

Питання: Чому в 1 Цар. 12:29 Єровоам обрав Бетель і Дан для встановлення золотих телят?

Відповідь: Ймовірно, було дві причини.

Географічна: Бетель знаходився в південній частині Північного царства. Дан — на крайній півночі. Це було б зручніше для народу, і Єровоам, ймовірно, вважав, що це допоможе зберегти єдність нації.

Традиційна: У сучасній книзі «Посібник із вирішення біблійних труднощів» (с. 270–271) зазначається, що в Дані вже 300 років існувало святилище — довше, ніж ізраїльтяни перебували в Єрусалимі. Сам Авраам збудував жертовник у Бетелі. Отже, Єровоам обрав два місця, які мали давнішу традицію ізраїльського релігійного поклоніння, ніж Єрусалим. Для багатьох традиція важливіша, ніж послух істинному Богу.

Питання: У 1 Цар. 12:32, який день припадає на п’ятнадцятий день восьмого місяця?

Відповідь: Це середина жовтня-листопада. Свято Кучок (Левит 23:33-36) припадало на п’ятнадцятий день сьомого місяця.

Питання: Чому, як зазначено в 1 Цар. 12:33–13:7, 33, навіть після цього чуда Єровоам не покаявся?

Відповідь: Єровоам уже публічно відкинув поклоніння Богу, і тому його царство не мало жодної влади, окрім ідолопоклонства. Коли ти ступив на неправедний шлях, покаяння означає повернення з того шляху. Люди можуть особливо неохоче це робити, коли, визнавши свою помилку, ризикують втратити владу, вплив і, можливо, навіть життя. Завжди будь готовий визнати свою помилку.

Питання: Чому в 1 Цар. 13:1–24 Бог не лише дозволив, щоб це сталося, а й навмисно послав лева, щоб той убив молодого пророка, який був слухняним, за винятком одного випадку, коли його обдурили?

Відповідь: Це здається несправедливим щодо пророка, який слідував за Богом, тоді як інших, хто не мав мужності передавати Божі послання, леви не вбили. Це справді несправедливо. Очевидно, Бог не дбає про те, щоб у цьому житті все було одразу справедливим. У Судний день Бог все виправить.

Бог міг би не допустити приходу лева, але у Нього було важливіше послання, яке Він передав саме через смерть пророка. Бог підкреслив, що Його пророцтво неодмінно збудеться і що це послання походить від Нього.

Питання: Чому в 1 Цар. 13:18 цей старий пророк збрехав молодому пророку?

Відповідь: Старий пророк трагічно ввів молодого пророка в оману, бо довіряв своєму природному відчуттю того, що є правильним, більше, ніж словам молодого пророка. Це був один гріх.

Більш серйозним гріхом є те, що старий пророк видав свої власні природні погляди за Боже слово. Це засуджується в Приповістях 30:5-6 та 1 Коринтян 4:6.

Питання: У 1 Цар. 13:18 йдеться про те, коли не слід слідувати за істинним пророком Божим?

Відповідь: Валаам був істинним пророком Божим, який у 4-й Книзі Чисел, розділи 22–24, зрадив Бога заради грошей. Так само, навіть якщо хтось є віруючим і навіть істинним пророком, ми не повинні слідувати за ним, якщо він неслухняний Богу або вчить чогось, що суперечить тому, що Бог ясно відкрив у Своєму Слові.

Питання: У 1 Цар. 14:1, 12–13, 17, чи помер Авія за гріхи свого батька, оскільки в Єз. 18:14–20 сказано, що синів не слід карати смертю за гріхи їхніх батьків?

Відповідь: Ні. Авія не був винним у гріхах свого батька, і Бог не забрав його життя за гріхи батька. Натомість Авія помер, бо був праведним, ще до того, як на нього почали надто сильно впливати розбещувальні чинники, і Авія отримає вічне життя з Богом на Небі.

Питання: Чому в 1 Цар. 14:1, 12–13, 17 Бог обіцяв, що всі інші сини Єровоама помруть за гріх Єровоама, якщо в Єз. 18:14–20 сказано, що синів не слід страчувати за гріхи їхнього батька?

Відповідь: Вони не померли безпосередньо через провини свого батька, хоча опосередковано вони загинули через наслідки гріха свого батька. Вони не були безневинними людьми, яких Бог визнав винними за те, чого вони не робили. Натомість у 1 Царів 14:13 сказано, що лише в Авії було щось добре. Сини Єровоама загинули через те, що вирішили розділити гріхи Єровоама. Під впливом вчення та прикладу Єровоама вони вирішили прийняти гріхи Єровоама як свої власні.

Задумуватися над тим, як вільна воля однієї людини через переконання та навчання впливає на вільну волю іншої людини, — це серйозний привід для роздумів. З негативного боку, сумно бачити, який вплив має безбожний батько чи зразковий приклад на інших. З іншого боку, добре, що благочестивий батько чи зразковий приклад може мати великий вплив на інших у Божій справі, приводячи їх до Нього.

Питання: Чому, згідно з 1 Цар. 14:1, 12–13, 17, Бог дозволив померти Авії, благочестивому синові Єровоама?

Відповідь: Здається, Бог не вважає за необхідне завжди одразу пояснювати нам, чому Він робить те, що робить. Однак тут ми можемо побачити кілька речей.

а) Уся родина Єровоама мала бути жорстоко вбита, а Авія цього уникнув.

б) Авія був ще хлопчиком, і якби він залишився живим, у його батьків, язичницьких священиків та інших було б чимало нагод спокусити його, навчаючи бути «релігійним» у аморальній релігії поклоніння Ваалу, що передбачала жертвопринесення дітей.

Питання: Що саме означали «високі місця» у 1 Цар. 14:23?

Відповідь: Це не були місця на вершинах гір. Натомість це були невеликі майданчики з каменів та землі, які використовувалися для поклоніння Ваалу, згідно з книгою «Сучасний посібник з вирішення біблійних труднощів», с. 272–273.

Питання: Що таке «ашери» у 1 Цар. 14:23?

Відповідь: Спочатку це були предмети, ймовірно дерев’яні стовпи, виготовлені для поклоніння Ашері. Однак їх також виготовляли для поклоніння іншим богам і богиням. У книзі «Сучасний довідник з вирішення біблійних труднощів» зазначається, що, окрім того, що їх можна було спалити (Второзаконня 12:3) та зрубати (Вихід 34:13), ми насправді не знаємо, чи були це саме стовпи.

Питання: Що сталося з Бет-Шемешем у 1 Цар. 14:25–28?

Відповідь: Археологічні дані свідчать, що Бет-Шемеш було зруйновано приблизно за часів Ровоама. Ймовірно, це сталося внаслідок вторгнення фараона Шишака до Юдеї на п’ятому році правління Ровоама.

Питання: У 1 Цар. 14:31 батьком Авії був Рехав’ам чи все-таки Давид, як зазначено в 1 Цар. 15:3?

Відповідь: Безпосереднім батьком Авії був Ровоам. У гебрейській мові слово «батько» також вживається на позначення предка, а Давид був прадідом Авії.

Питання: Як у 1 Цар. 15:5 Давид робив усе правильно, за винятком випадку з Урією?

Відповідь: Це не означає, що Давид був безгрішним, за винятком одного гріха. Давид також згрішив у таких випадках:

а) Пасивність Давида щодо Уззи та Ковчега (2 Самуїл 6:3-10)

б) Занадто поблажливе батьківство (2 Самуїл 13:21)

в) Навал (1 Самуїла 25:21-22, 33-34)

г) Перепис населення (2 Самуїл 24:2-4; 1 Хроніки 21:2-4)

e) Неуточнені гріхи його юності (Псалом 25:7)

Натомість Давид покладався на Бога з юності, і він був праведним в очах Бога, але праведність означає, що він покладався на Боже милосердя, а не те, що Давид був безгрішним і досконалим. Див. обговорення 1 Царів 11:4,6 для отримання додаткової інформації.

Питання: Що таке «Хроніки царів Юдеї», згадані в 1 Цар. 15:7?

Відповідь: Це не були книги 1 і 2 Царів, а скоріше світські історичні записи.

Питання: Як у 1 Цар. 15:14 серце Аси було повністю віддане Господу, якщо не всі високі місця були знищені?

Відповідь: Аса намагався слідувати за Богом і прагнув знищити всі високі місця. Однак йому не вдалося знищити їх усі. Див. також коментар до 2 Хронік 14:3-4 та 15:17 для отримання додаткової інформації.

Питання: Чи правильно вчинив Бааша, коли вбив весь дім Єровоама (1 Цар. 15:29)?

Відповідь: Ніщо не вказує на те, що Бааша вчинив правильно. Швидше, було пророковано, що він це зробить. Бааша був безбожним царем, якому було байдуже, чи подобаються його вчинки Богу, чи ні.

Питання: Що таке «Хроніки царів Ізраїлю», згадані в 1 Цар. 16:5, 20, 27?

Відповідь: У 1 Царів сказано, що в них згадується Омрі, а Омрі не згадується в 1 та 2 книгах Хронік. «Хроніки царів Ізраїлю» не є частиною Біблії, а скоріше світськими історичними записами, які до наших днів не збереглися.

Питання: У 1 Цар. 16:5, 20, 27, оскільки «Хроніки царів Ізраїлю та Юдеї» не були Божим словом, а при написанні Біблії використовувалися матеріали зі світських джерел, таких як ці, то в який момент цей зміст став безпомилковим Божим словом?

Відповідь: Є чимало місць, де в Божому Слові цитувалися або використовувалися небіблійні джерела. Значення стало Божим Словом, коли воно було записане в Божому Слові. Самі слова не є «чарівними». Важливо те, що саме Бог передає це значення. Якщо історичний запис є правильним, Бог може надихнути автора Біблії використати цю інформацію.

Питання: Що означає уривок з 1 Цар. 16:11?

Відповідь: Як тільки Зімрі почав царювати, він вбив усіх чоловіків із родини Бааші, щоб ніхто з попередньої династії не оскаржував його царювання чи не розпочав повстання. Біблія не схвалює цього, але відверто ілюструє, наскільки жорстокими можуть бути деякі люди.

Питання: Що ще ми знаємо про Омрі, царя Ізраїлю, з 1 Цар. 16:31?

Відповідь: У «Біблії для вивчення» (NIV Study Bible), с. 508, зазначено, що про Омрі ми знаємо небагато, окрім того, що він заснував династію, яка проіснувала понад 40 років, зробив Самарію столицею та, завдяки своїм шлюбам, поширив поклоніння Ваалу. У літописах Тіглат-Пілесера III, написаних 150 років потому (732 р. до н. е.), Ізраїль названо «землею Омрі». Про це ж йдеться й у «Довіднику по Біблії» Азімова (с. 343).

Питання: Чи приніс Хіел у жертву своїх власних дітей, як зазначено в 1 Цар. 16:34?

Відповідь: Ні. Цей вірш насправді вказує на те, що хлопчики просто померли, а не на те, що їх принесли в жертву. Збулося пророцтво Йошуа, записане в книзі Йошуа 6:26. Може здатися суворим, що Бог дотримав Свого слова в цьому випадку, але Бог завжди дотримується Свого слова, а Хіел був необачним, ігноруючи його.

Питання: Чому, як зазначено в 1 Цар. 16:34, деякі люди потрапляють у ситуації, на які накладено Боже прокляття?

Відповідь: Є щонайменше дві причини: незнання та відсутність страху Божого.

Незнання може бути невинним, але воно не завжди є таким, якщо людина свідомо вирішила не скористатися нагодою дізнатися, що сказав Бог. Проте будь-яке незнання шляху істини краще, ніж знати шлях істини й відвертатися від нього, як сказано у 2 Петра 2:21-22.

Відсутність страху перед Богом — це знання того, що сказав Бог, але ігнорування цього. Це або невіра в існування Бога, або віра в те, що Бог вас не зупинить. Насправді, Бог, можливо, і не зупинить вас, але Він завжди принесе наслідки — у день суду або й у цьому житті.

Питання: Чому в 1 Цар. 17:3-24 Бог звершив ці чудеса через Ілію?

В: Хоча в Писанні про це не сказано, ми можемо звернути увагу на кілька моментів. Це був дуже темний час у духовному плані в житті Юди та Ізраїлю. Ми можемо уявити собі, яке свідчення та підбадьорення отримали люди після чудес Іллі, хоча деякі з них відбувалися досить таємно.

Але не пропустимо ще одну причину чудес Іллі. Ці дедалі суворіші випробування віри готували Іллю до вирішальної сутички з пророками Ваала. Також зверніть увагу, що Бог не відповідав на кожну молитву Іллі «так». Ілля, який молився про те, щоб померти негайно, зрештою так і не помер (2 Цар. 2:11).

Питання: Чи в 1 Цар. 18 «пророцька/яхвістська» група Іллі ставала дедалі нетерпимішою до інших форм поклоніння, як стверджує скептичний «Посібник Азімова з Біблії» (с. 344)?

Відповідь: Те, що Азімов називає «групою», насправді були поклонники істинного Бога. Азімов тут не довів свою тезу, оскільки не має жодних доказів того, що вони стали менш терпимими.

Питання: Чи був той Овадія, про якого йдеться в 1 Цар. 18:3-5,7, тим самим Овадією, який написав книгу Овадії в Біблії?

Відповідь: Ні, це не той самий Овадія. Про це ж йдеться у «Коментарі до Біблії для віруючих» (с. 379) та «Коментарі до Біблії: Старий Завіт» (с. 525). У «Біблійному коментарі експозитора», том 7, с. 142, також зазначено, що малоймовірно, що це одна й та сама особа.

Питання: Чому, як зазначено в 1 Цар. 18:3-16, християни іноді без реальної причини бояться слухняних слуг Божих, так само як Овадія боявся Іллі?

Відповідь: Овадія боявся, що Ілля зникне і залишить Овадію «напризволяще» та в великій скруті. Сучасні християни можуть боятися покладатися на інших з двох причин.

1. Можливо, їм бракує віри в Бога, і вони бояться, що Бог не захистить їх, а інший християнин залишить їх у скрутному становищі.

2. Вони можуть не довіряти іншому християнину, думаючи, що той їх підведе. Іноді це трапляється з незрілими та непокірними християнами. Однак настає момент, коли в деяких справах треба довіряти зрілим християнам і залишати результат у Божих руках.

Питання: Чому в 1 Цар. 18:19-20 злий цар Ахав, який намагався схопити Ілію, погодився скликати збори, про які просив Ілія?

Відповідь: Хоча Ахав міг вчинити так, бо був готовий на все, аби тільки дощ випав на землю, більш імовірним мотивом була власна вигода Ахава. Ахав бачив, що на кону стоїть його царство. Якби він просто вбив Ілію, а дощу не було б, усі могли б звинуватити в цьому Ахава. Однак, якби Ахав спочатку надав Ілії можливість, а нічого не сталося, то у Ахава з’явилася б вагома причина стратити Ілію й усунути його з дороги, а що ще важливіше — Ілію було б зганьблено, і він став би зручним козлом відпущення.

Питання: Чи слід нам коли-небудь говорити такі слова, як у 1 Цар. 18:21: «Якщо Господь є Богом, то йдіть за Ним; а якщо інший є Богом, то йдіть за ним»?

Відповідь: Так говорити можна. Одного разу я запитав лідера Церкви Об’єднання (муністів), що б він зробив, якби, гіпотетично кажучи, з’ясувалося, що пастор Мун все-таки не від Бога. Він одразу ж перепитав мене, що б я зробив, якби дізнався, що Христос насправді не від Бога. Я відповів, що знаю: Христос походить від Бога, але якби це було не так, я б пішов за істиною, якою б вона не була. Після того, як він ще трохи поговорив, я нагадав йому про початкове запитання, і він нарешті відповів: «Навіть ставити під сумнів рев. Муна — це ганебно й нешанобливо».

Важко вести діалог із людьми, які не хочуть знати правду. Тоді я запитав його, чим же його група відрізняється від групи Джима Джонса. Не впевнений, чи сказав я те, що треба. У будь-якому разі, мені сказали, що я там більше не бажаний.

Питання: Як у 1 Цар. 18:22 Ілля міг бути єдиним пророком, що залишився живим, якщо, згідно з 1 Цар. 18:13, Овадія сховав 100 пророків?

Відповідь: Насправді в Ізраїлі було 7 000 людей, які не схилили коліна перед Ваалом, але Ілля про це ще не знав. Хоча Ілля помилився у своїх словах, Біблія точно фіксує те, що він сказав.

Питання: Чи правильно Ілля в 1 Цар. 18:27 вдався до глузування?

Відповідь: Звичайно. У Біблії ніде не сказано, що віруючі ніколи не повинні вдаватися до глузування, і Павло та Ісус використовували глузування та суворі докори. Наша сучасна західна культура схиляється до думки, що негативна критика, особливо щодо релігії, завжди є неправильною, але це лише сучасний суб’єктивний погляд. У 1 Петра 3:15-16 сказано, що ми завжди повинні мати відповідь щодо своєї віри, але з лагідністю та повагою. Однак давати відповідь за свою віру — це не те саме, що докоряти, адже автор цих слів, Петро, — це той самий, хто сказав Симону Магу: «Нехай твоє срібло загине разом із тобою» (Дії 8:20). Рівновага полягає в такому: з одного боку, Петро дуже рішуче виступив проти Симона, але з іншого — він щиро турбувався про нього.

Питання: У 1 Цар. 18:33-35, де Ілля взяв 12 бочок води під час посухи?

Відповідь: На горі Кармель є джерела, які дають воду цілий рік. Однак під час посухи ці джерела, можливо, висохли. Проте Середземне море було за 15 миль, і його вода підійшла б для гасіння звичайного вогню. Незалежно від того, де ізраїльтяни взяли воду, вони вже привезли її до місця жертвоприношення. Оскільки рів був достатньо великим, щоб вмістити два «сеа» насіння, об’єм води, ймовірно, становив близько 13 кварт.

Питання: Чому в 1 Цар. 18:40 Ілля вчинив вбивство? (Це запитання поставив атеїст.)

Відповідь: Навіщо ставити запитання, яке вже передбачає відповідь? Ілля та ізраїльтяни нікого не вбили. Вони стратили людей, винних у злочинах, що каралися смертю згідно із законом Старого Завіту.

Згідно із законом Старого Завіту, викладеним у Повторенні Закону 13:13-15; 17:2-5, ідолопоклонників слід було страчувати, і саме це Ілля й контролював. Для ізраїльтян за законом Старого Завіту ідолопоклонство було таким же серйозним злочином, як і вбивство.

Якщо вам не подобається той факт, що Старий Завіт передбачав страту для ідолопоклонників, не звинувачуйте Ілію та ізраїльтян у тому, що вони виконували Господні накази. Натомість ваша проблема полягає в тому, що ви не можете прийняти, що Бог має право встановлювати будь-які закони проти ідолопоклонства, які Він бажає.

Питання: Чому в 1 Цар. 18:46 Ілля пробіг таку велику відстань і так швидко?

Відповідь: Відстань тут становила від 20 до 25 миль, тож це було приблизно як марафон. Ілля, ймовірно, був у хорошій фізичній формі, але у «Коментарі до Біблії: Старий Завіт» (The Bible Knowledge Commentary: Old Testament), с. 527, зазначається, що це мало відбутися завдяки енергії, даній Богом. Пам’ятайте, що грецький воїн, який пробіг відстань марафону, щоб повідомити афінянам про поразку персів, помер від виснаження незабаром після того, як передав своє повідомлення.

Питання: Чому в 1 Цар. 19:2 Єзавель послала до Іллі посланця з повідомленням, що його вб’ють, замість того, щоб просто надіслати солдатів, щоб вони його вбили?

Відповідь: Це могло статися з двох причин.

1. Ілля тепер був героєм, бо приніс дощ. Для монархії було б недобре вбивати Іллю, коли він був таким популярним серед народу. Народ міг би вбити Ахава та Єзавель, як колись вбив пророків Ваала.

2. Погрожуючи Іллі, якщо б той запанікував і втік (що він і зробив), це дискредитувало б його або, принаймні, прибрало б його з поля зору народу.

Часто керівники держав змушені діяти таким чином, щоб зберегти популярність серед народу і таким чином утриматися при владі.

Питання: Що зробив Бог у 1 Цар. 19:5-21, щоб відновити Ілію після того, як той вичерпав свої сили?

Відповідь: Бог зробив сім речей.

1. Він дав Іллі сон.

2. Нагодував Ілію їжею.

3. Терпляче вислухав його скарги, які, мабуть, здавалися Богові дуже дрібними.

4. Бог дав Іллі нове, свіже бачення Себе.

5. Бог втішив Ілію, показавши йому, що він не самотній.

6. Бог дав Іллі мету та завдання.

7. Найголовніше — Ілля особливо відчув Божу присутність.

Іноді сучасним християнам, які відчувають виснаження, потрібні ці сім речей.

Питання: Чому в 1 Цар. 20 Бог допоміг безбожному цареві?

В: Іноді люди вважають, що опинилися у складній ситуації, але часто Бог має справу з набагато складнішими ситуаціями. Ахав був безбожним царем народу, який здебільшого був безбожним, але мав у собі благочестивий останок. У Сирії не було благочестивого останка, і 1 Царів 20:28 показує, що поразка в цей час продемонструвала б світові, що Бог не є всемогутнім. Бог не хотів, щоб Ахав досяг повного успіху, але Він також не хотів, щоб Ізраїль був знищений або підкорений сирійцям.

Питання: Яке значення має уривок з 1 Цар. 20:18-19?

Відповідь: Бен-Хадад, який на той час був п’яний, подумав, що воїнів, які виходили, було небагато, тож він наказав сирійцям взяти їх живими, можливо, щоб використовувати як рабів. Оскільки їх мали взяти живими, сирійські лучники не стріляли в них.

Питання: Насправді 1 Цар. 20:22 звучить подібно до того, що колись сказав пуританський генерал Олівер Кромвель: «Довіряй Богу і тримай свій порох сухим». У якому сенсі це правда, а в якому — ні?

Відповідь: Олівер Кромвель був схожий на Єгу з Біблії. Кромвель був християнином, який дуже серйозно ставився до служіння Богу, але використовував безбожні, жорстокі засоби. У будь-якому разі, відповідаючи на це запитання, слід зазначити, що віруючі мають бути добре підготовлені до служіння Богу, чи то з порохом, чи з чимось іншим. Однак ми повинні бути обережними й покладатися на Бога, а не на наш порох чи власні приготування. Хорошим прикладом цього є невелике військо Гедеона, про яке йдеться в книзі Суддів 7.

Питання: Чому в 1 Цар. 20:23, 28 сирійці кажуть, що ізраїльські боги (у множині) є лише богами гір?

Відповідь: Сирійці воювали на колісницях, які були найефективнішими на рівнинах. Ізраїльтяни вже перемогли сирійців, але лише на пагорбах. Божий народ переміг сирійців, коли мав перевагу завдяки рельєфу місцевості, але Бог мав намір продемонструвати, що Його народ може перемогти сирійців навіть тоді, коли рельєф місцевості є для них несприятливим.

Очевидно, сирійці говорили про «богів» (у множині), бо мало знали про справжнього Бога Ізраїлю. Вони знали лише те, що багато ізраїльтян займалися ідолопоклонством.

Питання: Чому в 1 Цар. 20:24 Бен-Хадад замінив царів на воєначальників?

Відповідь: Це не означає, що царі під владою Бен-Хадада більше не правили. Натомість це означає, що політично впливових царів усунули від керівництва армією, а їхнє місце зайняли професійні воїни.

Питання: Чи є Афек, згаданий у 1 Цар. 20:26, тим самим Афеком, де 200 років тому воювали філістимляни (див. 1 Сам. 4:1)?

Відповідь: Ні, Афек із 1 Царів 20:26 розташований приблизно за чотири милі на схід від Галілейського моря, на півдорозі між Самарією та Дамаском, згідно з «The NIV Study Bible» (с. 516), «The New Geneva Study Bible» (с. 383, 509) та «The Nelson Study Bible» (с. 601). Там зараз знаходиться сучасне село Фік. «Asimov’s Guide to the Bible» (с. 348–349) також містить подібну інформацію.

Питання: Як у 1 Цар. 20:29–30 могло бути вбито 127 000 сирійців за такий короткий час?

Відповідь: Хоча частково це могло бути пов’язано з щільними загонами лучників, для вбивства такої кількості сирійців, мабуть, знадобилося оточення або інша пастка. Крім того, дощ, багнюка або річка могли стати для сирійців смертельною перешкодою.

Питання: Чому, згідно з 1 Цар. 20:29-34, 42, Ахав помилився, проявивши милосердя до Бен-Хадада?

Відповідь: Було неправильно проявляти милосердя до лідерів, які не покаялися і все ще прагнули знищити Божий народ.

Питання: Як, згідно з 1 Цар. 20:34, цар Ахав отримав вулиці в Дамаску?

Відповідь: Після того, як Ахав переміг Бен-Хадада з Дамаска, однією з умов миру було те, що Ахав отримає «торговельну зону», де ізраїльські купці могли б купувати й продавати товари, ймовірно, не сплачуючи жодних податків Бен-Хададу.

Питання: Чому, згідно з 1 Цар. 20:35-36, чоловіка було вбито за те, що він відмовився поранити пророка Божого?

Відповідь: Поранення справжніх пророків Божих не було тим, що віруючі зазвичай мали робити. Однак, коли пророк, якого визнавали справжнім пророком, дав наказ, а інший відмовився його виконати, це було неправильно. Ми покликані не завжди робити те, що є звичним і типовим, а завжди слухатися Господа.

Питання: Чому, згідно з 1 Цар. 20:37-42, пророка потрібно було поранити?

Відповідь: Пророка потрібно було поранити, щоб він міг замаскуватися, і цар вважав його солдатом, а не впізнав у ньому пророка. Якби він не був поранений, то виникло б питання, чому він не перебував разом з іншими солдатами.

Питання: Як, згідно з 1 Цар. 20:42, Ахав згрішив, відпустивши Бен-Хадада?

Відповідь: Можливо, це сталося тому, що Ахав не запитав у Господа, або тому, що він порушив попереднє, не зафіксоване в Писанні одкровення. Ахав порушив правила святої війни, приєднавши Ізраїль до чужої держави.

Питання: У 1 Цар. 21:3-4 чому Навот не хотів продавати свій виноградник, адже він міг би отримати фінансову вигоду?

Відповідь: Для Навота це було моральне питання послуху Богу. Ізраїльтянам було наказано не віддавати землю своїх предків у Левит 25:23-28 та Числа 36:7, і Навот хотів бути послушним Богу.

Питання: У 1 Цар. 21:19 собаки вилизували кров Ахава там, де було вбито Навота, чи біля водойми Самарії, як сказано в 1 Цар. 22:37-38?

Відповідь: Немає жодних підстав вважати, що це не могло статися в обох місцях. Навот мешкав неподалік від палацу, який розташовувався в Самарії. Навота звинуватили у громадському місці, яке могло бути поблизу Самарійського ставка, у самому місті. Саме біля цього ставка мили колісницю Ахава.

Питання: Як у 1 Цар. 21:20, 25 можна «продатися, щоб чинити зло»?

Відповідь: Ахав «продав себе»: хоча він і визнавав Ілію та його Бога, він все одно чинив зло, продаючись заради грошей і влади, продовжуючи поклонятися Ваалу. Ахав може здаватися непослідовним чоловіком, але він був послідовним у тому, що намагався робити те, що здавалося найкращим для нього самого. Багато людей сьогодні можуть здаватися моральними, добрими і навіть християнами, але справжнє випробування полягає в тому, чи залишаються вони такими, коли це, здається, не відповідає їхнім інтересам.

Питання: Чому в 1 Цар. 21:29 Ахав упокорився?

Відповідь: Ахав щиро упокорився, бо знав, що вийшов за межі пристойності, і принаймні частково вірив, що Ілля був посланцем Божим. Ахав був людиною, що коливалася, а про таких людей далі йдеться в Посланні Якова 1:7-8 та 2-му Посланні Петра 2:20-22.

Питання: У 2 Цар. 22:8, що це була за «Книга Закону», яку було знайдено?

Відповідь: Можливо, це була книга Повторення Закону, але найімовірніше — Тора, перші п’ять книг Біблії. Більш розгорнуту відповідь див. у книзі «735 загадкових біблійних питань та відповідей», с. 130–131.

Питання: Чому в 1 Царів 22:6-7 Йосафат уклав союз із злим царем Ахавом?

Відповідь: Хоча Святе Письмо про це не згадує, ми можемо розглянути кілька конкретних деталей і припустити загальну причину.

а) Ахав був злим поклонником Ваала, але після того, як Ієзавель наказала вбити Навота, Ілля дорікнув Ахаву, і в 1 Царів 21:27 показано, що Ахав роздер на собі одяг (знак глибокого покаяння). Однак покаяння за вчинок, можливо тимчасове, не обов’язково означає, що людина навернулася до Бога. Проте Йосафат міг просто бути в цьому випадку оптимістом.

б) Раніше між Юдою та Ізраїлем точилися жахливі битви, і Йосафат не хотів бачити подальшої громадянської війни серед Божого народу.

в) Навколо були могутні вороги — від Єгипетського/Ефіопського царства до сирійців та ассирійців. Згідно з журналом «Biblical Archaeology Review» за січень/лютий 1991 р., с. 54, Салманасар повідомляв, що Ахав зі своїми 2 000 колісниць мав більше колісниць, ніж будь-який інший із союзників, які воювали проти Ассирії в битві при Каркарі в 853 р. до н. е.

Загалом Йосафат старанно слідував за самим Богом, але цей уривок та 2 Хронік 19:2; 20:35 вказують на те, що Йосафат досить легковажно ставився до укладення союзів з ідолопоклонницькими царями.

Питання: Чи посилає Бог неправду в 1 Цар. 22:20–23?

Відповідь: Цей уривок дуже точно відповідає на це запитання. Бог не бреше. Однак Бог не лише допускає брехунів, а й навіть використовує їх, посилаючи духів брехні для виконання Своєї волі, якою в цьому випадку є падіння злого царя.

У Посланні до Римлян 8:28 сказано, що Бог все обертає на добро, а не лише добрі речі. Послання до Ефесян 1:11 також говорить, що Бог все здійснює згідно зі Своїм планом. У книзі Хабакука 1:6-13 сказано, що Бог навіть використовує жорстоких і нечестивих людей для Своїх цілей. Див. також обговорення Приповістей 16:4 для отримання додаткової інформації.

Питання: Чому, згідно з 1 Цар. 22:48, кораблі Йосафата були знищені в Езіон-Гебері?

Відповідь: Йосафат не повинен був погоджуватися на співпрацю з Ахазією. Кораблі були знищені як покарання для Йосафата, і після цього Бог також не дозволив Йосафату самостійно займатися торгівлею.

Питання: У 1 Цар. 22:48, чи хотів Йосафат співпрацювати з Ахазією, чи не хотів, як сказано в 1 Цар. 22:49?

Відповідь: І те, і інше було правдою, але в різний час. Спочатку Йосафат був готовий. Однак або після того, як пророк Еліезер дорікнув Йосафату, або після того, як флот був знищений, Йосафат більше не був готовий. Якби Йосафат і далі був готовий, він, можливо, спробував би відновити флот, але він цього не зробив.

Питання: Які найдавніші рукописи з 1 Цар. та 2 Цар., що збереглися до наших днів?

В: Сувої Мертвого моря: (близько 1 р. до н. е.) 3 окремі копії. «Сувої Мертвого моря сьогодні», с. 30. У «Біблійному словнику Вікліфа», с. 436–438, зазначено, що існує 4 окремі копії.

Загалом у Сувоях Мертвого моря збереглися наступні 57 віршів із загальної кількості 816 віршів 1-ї книги Царів (7,0 %).

1 Цар. 1:1, 16–17, 27–37; 3:12–14; 7:20–21, 25–27, 29–42, 51; 8:1–9, 16–18; 12:28–31; 22:28–31.

Єврей Акіла зробив грецький переклад Старого Завіту. Незважаючи на те, що Оріген скопіював його в «Гексаплі» (від якої збереглися лише уривки), ми маємо лише копії перекладу Акіли 1 Царів 20:7-17 та 2 Царів 23:12-27.

Християнські рукописи Біблії, що датуються приблизно 350 роком н. е., містять Старий Завіт, зокрема 1 і 2 Книги Царів.

Ватиканус (325–350 рр. н. е.) містить усі книги 1 та 2 Царів

У «Синайському» не збереглося жодного вірша з 1-ї чи 2-ї Книги Царів.

«Александрійський» (бл. 450 р. н. е.) містить усі книги 1 та 2 Царів.

Питання: Які ранні автори посилалися на 1 Книгу Царів?

Відповідь: Донікейські автори, які посилалися або натякали на вірші з 1-ї Книги Царів, це:

Філон Єврей з Олександрії (15/20 р. до н. е. — 50 р. н. е.) посилається на 1 Книгу Царів 17:10, 18 у своїй праці «Про незмінність Бога», с. 169.

Юстин Мученик (бл. 138–165 рр. н. е.) цитує 1 Царів 19:14, 18 як слова «Ілля сказав» у «Діалозі з євреєм Трифоном», розд. 39, с. 214.

Мелето/Меліто з Сардів (170–177/180 рр. н. е.) у своєму листі до Онесима згадує «Чотири книги Царств» [1, 2 Самуїла, 1, 2 Царів] серед книг Старого Завіту. «Про Пасху», с. 72. Збережено в «Церковній історії» Євсевія, книга 4, розд. 26.

Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) цитує 1 Царів 18:36 у праці «Проти єресей», книга 3, розділ 6.3, с. 419

Іриней у праці «Проти єресей», книга 3, розділ 27.1, с. 499, цитує 1 Царів 11:1.

Климент Олександрійський (193–217/220 рр. н. е.) 1 Царів 8:27 «Соломон, син Давида, у книгах під назвою „Царства царів“, розуміючи не лише те, що структура істинного храму була небесною та духовною, але й мала відношення до плоті, яку мав збудувати Той, хто був і сином, і Господом Давида, … Чи справді Бог буде мешкати з людьми на землі?» Фрагмент Нікефора Константинопольського, що цитує Климента Олександрійського проти юдеїстів. С. 584

Климент Олександрійський (193–217/220 рр. н. е.) цитує половину 1 Царів 19:6. «Наставник», книга 3, розд. 7, с. 281

Тертуліан (198–220 рр. н. е.) називає Ілію та вдову з 1 Царів 17:7–16 «третьою книгою Царів». «П’ять книг проти Маркіона», книга 4, розділ 21, с. 381

Іполит (222–235/6 рр. н. е.) цитує 1 Царів 3:12 у «Коментарі до Притч», с. 172

Оріген (225–254 рр. н. е.) написав коментарі до Послання до Римлян, Книги Буття, Книги Виходу, Книги Левіта, Книги Йошуа, 1-ї Книги Царів, Книги Єремії та Євангелія від Луки

Оріген (225–254 рр. н. е.): «або коли в третій книзі Царів згадується про хворобу сина царя». Оріген, «Проти Цельса», книга 1, розділ 36, стор. 412

Оріген (225–254 рр. н. е.) посилається на 2 Царів 4:17, називаючи її «четвертою книгою Царів» (1 і 2 Самуїла іноді називали 1 і 2 Царів). Це передбачає існування третьої книги Царів. Оріген, «Проти Цельса», книга 8, розділ 46, с. 656

«Трактат про повторне хрещення» (бл. 248–258 рр. н. е.): «Крім того, також у книзі Суддів і в книгах Царів ми бачимо… Готоніеля [Отоніеля/Отніеля], Гедеона, Єфту, Самсона, Саула, Давида та багатьох інших». Гл. 15, с. 676

Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) цитує 1 Царів 19:10, називаючи цю книгу «3-ю книгою Царів» (1 і 2 Самуїла іноді називають 1 і 2 Царів). «Трактати Кіпріана», трактат 12, перша книга, розд. 2, с. 508

Діонісій Олександрійський (246–256 рр. н. е.) посилається на 1 Царів 4:32 у «Екзегетичному фрагменті» 1, с. 111

Сьомий Карфагенський собор (85 єпископів) (258 р. н. е.) цитує уривки з 1 Царів 18:21: «Написано: “Або Господь є Богом, або Ваал є Богом”». Слова Пелагіана з Луперціани, с. 570

Методій з Олімпу та Патари (270–311/312 рр. н. е.) посилається на 1 Царів 19:4, називаючи цей уривок «Писанням» у «Бенкеті десяти дів» (Бесіда 10, розд. 3, с. 349). Він не посилається на жодні інші вірші з 1 Царів.

Лактанцій (бл. 303 — бл. 325 р. н. е.) цитує 1 Царів 19:10 як «у третій книзі Царів» у праці «Божественні інститути», книга 4, розділ 11, стор. 109.

Лактанцій (бл. 303–бл. 325 р. н. е.) цитує 1 Царів 9:6–9, що також відповідає 2 Хронік 7:19–22, у праці «Божественні інститути», книга 4, розділ 18, стор. 121.

Після Нікейського собору

Афрахат Сирійський (337–345 рр. н. е.) (алюзія)

Атанасій (367 р. н. е.) згадує «Чотири книги Царів» у переліку книг Старого Завіту. «Пасхальний лист», 39, розд. 4, с. 552.

Ефраїм Сирійський (350–378 рр. н. е.)

Василій Каппадокійський (357–378/379 рр. н. е.) (алюзія)

Амвросій Міланський (370–390 рр. н. е.)

Кирило Єрусалимський (бл. 349–386 рр. н. е.)

Григорій Назіанзенський (330–391 рр. н. е.) (алюзія)

Григорій Ніський (бл. 356–397 рр. н. е.) (алюзія)

Епіфаній Саламський (360–403 рр. н. е.) «Панаріон»

Іоанн Златоуст (помер 407 р. н. е.) цитує 1 Царів 19:14 як «Писання» у «Проповідях на Послання до Римлян», проповідь 18, с. 482

Сульпіцій/Сульпіцій Север (історик) (363–420 рр. н. е.) згадує 1 Царів як «Третю книгу Царів» у «Історії», книга 1, розд. 40, с. 90

Карфагенський собор (393–419 рр. н. е.)

Оросій/Хосій з Браги (414–418 рр. н. е.) посилається на 1 Царів 21:1–16 у праці «Захист проти пелагіанців», розділ 8, с. 125

Руфін (374–406 рр. н. е.)

Єронім (373–420 рр. н. е.) розглядає книги Старого Завіту. Зокрема, він аналізує «Буття», «Вихід», «Левіт», «Числа», «Повторення Закону», П’ятикнижжя, «Йова», «Ісус, син Наве» [«Йошуа»], «Суддів», «Рут», «Самуїла», «Царів» (2 книги), дванадцять пророків: Осію, Йоіла, Амоса, Овадію, Йону, Міхея, Нахума, Авакума, Софонії, Аггея, Захарії, Малахії, Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Естер, Езри, Неємії, Лист 53, розд. 7–8, с. 99–101.

Пелагіанський єретик Теодор Мопсуестійський (392–423/429 рр. н. е.)

Августин Гіппонський (388–430 рр. н. е.) (алюзія)

Іоанн Кассіан (419–430 рр. н. е.)

Теодорет Кірський (423–458 рр. н. е.) цитує половину вірша з 1-ї Книги Царів.

Лев I Римський (440–461 рр. н. е.)

Після Нікейського собору з’явилися й інші автори.

Питання: Які відмінності у порядку віршів у 1-й Книзі Царів існують між гебрейським текстом та грецькою Септуагінтою?

Відповідь: Якщо взяти за еталон гебрейський масоретський текст, то ось порядок віршів у грецькій Септуагінті.

1:1–2:35; 3:1 (у 3:1 є додатковий матеріал)

2:36–46; (у 2:46 є додатковий матеріал)

3:2–28

4:1–16; 4:18–19; 4:17; 4:27–28; 4:22–24; 4:29–34; (у 4:34 є додатковий матеріал)

5:1-16; 5:18; 6:1; 5:17-18

6:36; 6:2-10; 6:15-17; 6:19-22; 6:23-31; 6:34-36; 7:15-18; 7:21; 7:19; 7:23-25; 7:27–45; 7:47; 7:46; 7:48–51

7:1–12

8:1–3

8:5–11

8:14–66; (у 8:53 міститься 39 грецьких слів додаткового матеріалу)

9:1-14; 9:26-28; (у 9:22 міститься додатковий матеріал)

10:1–29

11:3а; 11:1-2; 11:4; 11:3б; 11:7-8; 11:6; 11:9-22 (у 11:22 міститься додатковий матеріал)

11:26–38 (у 11:38 є додатковий матеріал) 11:40–44

12:1; 12:3–16 (у 12:16 є додатковий матеріал) 12:18–24

(у 12:24 міститься цілий розділ додаткового матеріалу)

12:25–13:26; 13:28–34

14:21–15:5; 13:7–31; 13:33–34

16:1–28 (у 16:28 міститься додатковий матеріал)

16:29–20:29;

21:1–29; 20:30–43; 22:1–46; 22:51–54

Питання: Які існують відмінності у перекладі 1 Царів між гебрейським масоретським текстом та грецькою Септуагінтою?

Відповідь: Щодо відмінностей у порядку віршів див. попереднє запитання. Існує велика кількість відмінностей у перекладі; нижче наведено ті, що згадуються в різних перекладах, а також усі деталі 8-го розділу. Якщо не вказано інше, перший варіант взято з єврейського масоретського тексту, а другий — з грецького перекладу Старого Завіту — Септуагінти.

1 Цар. 1:25 «командири» проти «командир»

1 Цар. 1:48 «один» проти «один із моїх нащадків»

1 Цар. 3:1 У Септуагінті спостерігається значна варіативність від кінця 2-го розділу до 3:1.

1 Цар. 4:26 «40 000» проти «4 000» (один рукопис. Див. обговорення цього вірша)

1 Цар. 5:3 «мої ноги» (іврит) проти «його ноги» (іврит, Септуагінта, Таргуми, Вульгата)

1 Цар. 5:11 «20 корів віджатої олії» (Масоретський текст, Таргуми, Вульгата) проти «20 000 корів віджатої олії» (Септуагінта, Сирійський переклад) (Імовірно, тут івритський текст є неточним)

1 Цар. 5:16 «3 300 наглядачів» проти «3 600 наглядачів» (Септуагінта, Таргуми, Вульгата); у 2 Хронік 2:2 також згадується 3 600 наглядачів

1 Цар. 5:17 У Масоретському тексті та Олександрійській Септуагінті, але не в інших версіях Септуагінти

1 Цар. 6:1 «480-й рік» проти «440-го року»

1 Цар. 6:6 «найнижча споруда» проти «найнижчий поверх»

1 Цар. 6:8 «середній» (Масоретський текст) проти «нижній» (Септуагінта)

1 Цар. 6:10 «весь дім» проти «весь дім, кожен поверх»

1 Цар. 6:11 У Масоретському тексті та Олександрійській Септуагінті, але не в інших версіях Септуагінти

1 Цар. 7:1-12 ці вірші розміщені в кінці 7-го розділу у Ватиканській копії.

1 Цар. 7:7 «від підлоги до підлоги» проти «від підлоги до стелі» (сирійська та Вульгата)

1 Цар. 7:17 «сім» проти «сітка»

1 Цар. 7:18 «зробив стовпи, і було два ряди» (більшість єврейських рукописів) проти «зробив гранати у два ряди» (два єврейські рукописи та Септуагінта)

1 Цар. 7:18 «гранати» (більшість єврейських рукописів) проти «стовпів» (багато єврейських рукописів та сирійська версія)

1 Цар. 7:26 «Вміщав 2 000 бат» проти (відсутнє). (2 Хронік 4:5)

1 Цар. 8:1 «Тоді Соломон зібрав» проти «І сталося, коли Соломон закінчив будувати дім Господній та свій власний дім через двадцять років, тоді цар Соломон зібрав»

1 Цар. 8:1 «усіх головах племен, начальників родів синів Ізраїля, до царя Соломона в Єрусалим» проти «усіх старійшин Ізраїля в Сіоні»,

1 Цар. 8:2 «І зібралися всі чоловіки Ізраїля до царя Соломона в місяці Етанім, на свято, що припадає на сьомий місяць» проти «у місяці Атанін».

1 Цар. 8:3 «І увійшли всі старійшини та священики» проти «І священики»

1 Цар. 8:4 «і принесли ковчег Господній, і скинію зборів, і всі святі посудини, що були у скинії, які принесли священики та левіти» проти «і скинію свідчення, і святі посудини, що були у скинії свідчення».

1 Цар. 8:5 «І цар Соломон та вся громада Ізраїлю, що зібралася до нього, стояли перед ковчегом, приносячи в жертву овець та волів, яких не можна було порахувати чи перелічити через їхню велику кількість» проти «І цар та весь Ізраїль стояли перед ковчегом, приносячи в жертву овець та волів без ліку».

[перехід до 1 Царів 8:22]

1 Цар. 8:22 «стояв… небо» проти «встав… небеса»

1 Цар. 8:23 «Єгова… слуги… там» проти «Господь Бог… слуга… його»

1 Цар. 8:24 «Ти говорив до нього, так, Ти» проти «Ти»

1 Цар. 8:26 «утвердив. Благаю Тебе. Твоє слово, яке Ти промовив до Свого слуги, мого батька Давида» проти «підтвердив».

1 Цар. 8:27 «мешкати» проти «мешкати серед людей»

1 Цар. 8:27 «побудував» проти «побудував для Твого імені»

1 Цар. 8:28 «Та Ти відвернувся» проти «Та, Господи, Боже Ізраїлю, Ти поглянеш»

1 Цар. 8:28 «благання, о Єгова, Боже мій, щоб Ти вислухав» проти «прохання, щоб Ти почув»

1 Цар. 8:29 «Твої очі відкриті» проти «нехай Твої очі будуть відкриті»

1 Цар. 8:29 «місце» проти «місце вдень і вночі»

1 Цар. 8:30 «[почуєш] і простиш» проти «зробиш і будеш милостивий»

1 Цар. 8:31 «Якщо хтось згрішить» проти «Які б провини не вчинив хтось»

1 Цар. 8:33 «ворог, коли вони згрішать проти Тебе» проти «вороги, бо вони згрішать проти тебе»

1 Цар. 8:35 «небеса… пригнічені» проти «небо… упокорене»

1 Цар. 8:36 «прости… слугам» проти «будь милостивий… слузі»

1 Цар. 8:37 «моровиця, пошесть» проти «смерть, бо буде пошесть»

1 Цар. 8:37 «сарана, що спустошує; коли ворог її пригнічує її на землі [в] її воротах; будь-яка пошесть, будь-яка хвороба» проти «якщо ворог їх пригнічує в [будь-якому] з їхніх міст, [щодо] кожного лиха, кожної біди»

1 Цар. 8:37 «у землі їхніх міст» проти «у будь-якому з їхніх міст»

1 Цар. 8:38 «людина з усього Твого народу Ізраїля» проти «людина»

1 Цар. 8:39 «прости» проти «будь милостивий»

1 Цар. 8:40 «нехай бояться» проти «будуть боятися»

1 Цар. 8:41 «народ Ізраїлю, що прийшов із далекої землі заради Твого імені» проти «народ»

1 Цар. 8:42 «бо вони почують про Твоє велике ім’я, про Твою сильну руку та про Твоє простягнуте рамено — і він увійде та помолиться, дивлячись у бік цього дому» проти «коли вони прийдуть і помоляться, дивлячись у бік цього місця»

1 Цар. 8:44 «його ворог» проти «їхні вороги»

1 Цар. 8:45 «захищати їхню справу» проти «виносити для них вирок»

1 Цар. 8:46 «розгнівайся на них і видай їх» проти «і ти приведеш їх та видаси їх»

1 Цар. 8:47 «потрапили в полон і покаялися» проти «вивезено в полон»

1 Цар. 8:49 «то Ти почуєш їхню молитву та благання з Неба, Твого місця проживання, і захистиш їхню справу» проти «то Ти почуєш з Неба, Твого постійного місця проживання»

1 Цар. 8:50 «прости» проти «будь милосердним»

1 Цар. 8:52 «Бо твої очі будуть відкриті» проти «І нехай відкриються твої очі та твої вуха»

1 Цар. 8:53 «Господь Єгова» проти «Господь Бог». Тоді Соломон промовив про храм, коли закінчив його будувати — він виявив сонце на небі: Господь сказав, що буде мешкати в темряві: «Побудуй мені дім, прекрасний дім, щоб ти міг знову в ньому мешкати. Ось, чи не написано це в книзі пісні?» (39 додаткових грецьких слів)

1 Цар. 8:56 «Єгова» проти «Господь сьогодні»

1 Цар. 8:57 «Єгова, наш Бог, з нами… Він не буде» проти «Нехай Господь, наш Бог, буде з нами… Нехай Він не буде»

1 Цар. 8:58 «схилити» проти «щоб Він звернув»

1 Цар. 8:59 «слова» проти «мої слова»

1 Цар. 8:59 «народ Ізраїлю, справа кожного дня у свій день» проти «народ Ізраїлю, слово дня за днем у році» (Очевидно, обидва ці вирази були ідіомами, що означали «назавжди»)

1 Цар. 8:60 «Бо всі… знають» проти «Щоб усі… знали»

1 Цар. 8:61 «твоє серце» проти «наші серця»

1 Цар. 8:62 «весь Ізраїль» проти «всі сини Ізраїля» (слово «сини» тут означає нащадків, а не маленьких дітей)

1 Цар. 8:65 «І в той час Соломон» (Масоретський текст) проти «І Соломон» (Септуагінта)

1 Цар. 8:65 «сім днів і сім днів, чотирнадцять днів» (Масоретський текст) проти «сім днів» (Септуагінта)

1 Цар. 9:3 «Я освятив» (Масоретський текст) проти «Я зробив для тебе згідно з усією твоєю молитвою: Я освятив» (Септуагінта)

1 Цар. 9:8 «стане високим» (Масоретський текст) проти «купою руїн» (сирійський, старолатинський/італійський)

1 Цар. 9:25 «палючи на ньому кадило» (Масоретський текст) проти «палючи кадило» (Септуагінта)

1 Цар. 10:8 «чоловіки» (Масоретський текст) проти «дружини» (Септуагінта, сирійський переклад)

1 Цар. 11:26 «він повів» (Масоретський текст) проти «він розмістив» (Септуагінта, сирійський переклад, Таргум, Вульгата)

1 Цар. 11:33 «вони мають» (Масоретський текст, Таргуми) проти «він має» (Септуагінта, Сирійський переклад, Вульгата)

1 Цар. 12:2 «жив у Єгипті» (Масоретський текст) проти «повернувся з Єгипту» (Септуагінта, Вульгата)

1 Цар. 12:18 «Дім Адорама» (Масоретський текст) проти «Дім Давида» (деякі версії Септуагінти та сирійського перекладу)

1 Цар. 12:28 «до них» (Масоретський текст) проти «до народу» (Септуагінта)

1 Цар. 12:30 «народ пішов перед тим, до Дану» (Масоретський текст) проти «народ пішов перед одним аж до Дану і залишив дім Господній» (Септуагінта)

1 Цар. 12:31 «дім» (Масоретський текст) проти «доми» (Септуагінта, Вульгата)

1 Цар. 13:12 «побачив дорогу» проти «показав йому»

1 Цар. 13:27 У Масоретському тексті та Олександрійській Септуагінті, але не в інших версіях Септуагінти

1 Цар. 13:29 «він прийшов до міста старого пророка» проти «він прийшов до міста»

1 Цар. 14:1-20 Ці вірші у Ватиканській копії йдуть після 12:24.

1 Царів 14:3 «хліб» (Масоретський текст) проти «солодощів» (Таргуми) проти «хлібців із родзинками» (Септуагінта)

1 Цар. 14:31; 15:1,6 «Абіям» (у більшості гебрейських рукописів) проти «Авія» (у десяти гебрейських рукописах) проти «Абіу/н» (Септуагінта) (У скептичному посібнику «Асімова з Біблії» (с. 418) зазначено, що Авія, можливо, є ім’ям, яке він отримав при сходженні на престол, тоді як Абіям міг бути його особистим [родним] ім’ям.)

1 Цар. 15:32 У Масоретському тексті та Олександрійській Септуагінті, але не в інших версіях Септуагінти

1 Цар. 17:1 «з поселенців у Гілеаді» проти «з [міста] Тишбе в Гілеаді»

1 Цар. 20:6 «що завгодно тобі» проти «що завгодно їм»

1 Цар. 21:23 «стіна» (більшість гебрейських рукописів, Септуагінта) проти «ділянка землі біля» (декілька гебрейських рукописів, Вульгата, Таргуми, сирійська версія)

1 Цар. 22:38 «коли вони мили його обладунки» (Масоретський текст, Таргуми, сирійська версія) проти «і [нечесні жінки] омивалися в крові»

Бібліографія до цього питання: переклад з івриту взято з «Literal Translation» Джея П. Гріна, а переклад Септуагінти — з перекладу сера Ланселота К. Л. Брентона «The Septuagint: Greek and English». Також використовувалися «The Expositor's Bible Commentary» та примітки в Бібліях NASB, NIV, NKJV та NRSV.

Якщо не вказано інше, цитати з Писання взяті з «Berean Standard Bible» (BSB), яка є надбанням громадськості. https://berean.bible/

www.biblequery.org